Слухай онлайн
Історія  |  Скарби України

Найнепомітніший експонат: розповіли про коштовність, яку ніколи не помічають музеї

Бронзова підвіска, плакована золотом. ХVI-ХV століттям до н.е. Зрубна археологічна культура доби пізньої бронзи. Знайдено в похованні 4 кургану 9 групи II поблизу с. Петро-Михайлівка Вільнянського району Запорізької області Розкопки археологічної експедиції ІА АН УРСР під керівництвом В.В. Отрощенка. 1981 рік.  Експонується у залі 1 Музею історичних коштовностей України.  Про соціальний контекст знахідки див.: Цимиданов В.В. Украшения в погребальном обряде срубной культуры: социальный и половозрастной аспект // Археологический альманах. – 2003. – № 14. – С. 260-291.
Бронзова підвіска, плакована золотом. ХVI-ХV століттям до н.е. Зрубна археологічна культура доби пізньої бронзи. Знайдено в похованні 4 кургану 9 групи II поблизу с. Петро-Михайлівка Вільнянського району Запорізької області Розкопки археологічної експедиції ІА АН УРСР під керівництвом В.В. Отрощенка. 1981 рік. Експонується у залі 1 Музею історичних коштовностей України. Про соціальний контекст знахідки див.: Цимиданов В.В. Украшения в погребальном обряде срубной культуры: социальный и половозрастной аспект // Археологический альманах. – 2003. – № 14. – С. 260-291.
Ритуальний посуд, властивий для пам’яток зрубної археологічної культури. ХVI-ХV ст. до н.е. Курган «Водяна Балка».  Поблизу с. Шахове Добропільського району, Донецької області.  Розкопки археологічної експедиції Донецького обласного краєзнавчого музею під керівництвом Ю.Б.Полідовича. 2014 р.
Ритуальний посуд, властивий для пам’яток зрубної археологічної культури. ХVI-ХV ст. до н.е. Курган «Водяна Балка». Поблизу с. Шахове Добропільського району, Донецької області. Розкопки археологічної експедиції Донецького обласного краєзнавчого музею під керівництвом Ю.Б.Полідовича. 2014 р.
Вироби із бронзи: тесло, сокира-кельт, ножі. ХІV-ХІІ століття до н.е. Зрубна археологічна культура доби пізньої бронзи. Знахідки з Полтавської і Луганської області.  Зберігаються у Полтавському краєзнавчому музеї.  Фото з відкритих джерел.
Вироби із бронзи: тесло, сокира-кельт, ножі. ХІV-ХІІ століття до н.е. Зрубна археологічна культура доби пізньої бронзи. Знахідки з Полтавської і Луганської області. Зберігаються у Полтавському краєзнавчому музеї. Фото з відкритих джерел.
План поховання, де було знайдено бронзову підвіску, плаковану золотом. Зрубна археологічна культура доби пізньої бронзи. ХVI-ХV століття до н.е.  Поховання 4 кургану 9 групи II поблизу с. Петро-Михайлівка Вільнянського району Запорізької області. Розкопки археологічної експедиції ІА АН УРСР під керівництвом В.В. Отрощенка. 1981 рік.  Поховання здійснено за обрядом кремації. Рештки трупоспалення було покладено на дерев’яному покритті дна могильної ями і перекрито циновкою. Поряд покладено жертовну м’ясну їжу, від якої залишилися кістки. Трохи осторонь – горщик з ритуальним напоєм або їжею, біля якого й лежала підвіска. Яму було перекрито дубовими колодами. Над похованням було насипано курган висотою понад 2 метри. За: Ляшко С.Н., Попандопуло З.Х., Дровосекова О.В. Курганные могильники Днепровского Надпорожья (Ясиноватое, Днепровка, Петро-Михайловка). – Запорожье: Дикое Поле, 2004.
План поховання, де було знайдено бронзову підвіску, плаковану золотом. Зрубна археологічна культура доби пізньої бронзи. ХVI-ХV століття до н.е. Поховання 4 кургану 9 групи II поблизу с. Петро-Михайлівка Вільнянського району Запорізької області. Розкопки археологічної експедиції ІА АН УРСР під керівництвом В.В. Отрощенка. 1981 рік. Поховання здійснено за обрядом кремації. Рештки трупоспалення було покладено на дерев’яному покритті дна могильної ями і перекрито циновкою. Поряд покладено жертовну м’ясну їжу, від якої залишилися кістки. Трохи осторонь – горщик з ритуальним напоєм або їжею, біля якого й лежала підвіска. Яму було перекрито дубовими колодами. Над похованням було насипано курган висотою понад 2 метри. За: Ляшко С.Н., Попандопуло З.Х., Дровосекова О.В. Курганные могильники Днепровского Надпорожья (Ясиноватое, Днепровка, Петро-Михайловка). – Запорожье: Дикое Поле, 2004.
Карти розповсюдження пам’яток зрубної археологічної культури доби пізньої бронзи.  З відкритих джерел.
Карти розповсюдження пам’яток зрубної археологічної культури доби пізньої бронзи. З відкритих джерел.
Кам’яна плита з символічними зображеннями. ХІV-ХІІІ століття до н.е. Зрубна археологічна культура доби пізньої бронзи.  Курган 3, поховання 7 групи «Попов Яр-2». Добропільський район Донецької області. Розкопки археологічної експедиції Донецького обласного краєзнавчого музею під керівництвом Ю.Б. Полідовича. 2011 р.
Кам’яна плита з символічними зображеннями. ХІV-ХІІІ століття до н.е. Зрубна археологічна культура доби пізньої бронзи. Курган 3, поховання 7 групи «Попов Яр-2». Добропільський район Донецької області. Розкопки археологічної експедиції Донецького обласного краєзнавчого музею під керівництвом Ю.Б. Полідовича. 2011 р.
1/6
Розповіли про Найнепомітніший експонат - давню коштовність, яку ніколи не помічають у музеї.

Музей історичних коштовностей України у Facebook розповів про незвичний експонат. 

У першій вітрині зали 1 експозиції представлено найдавніші вироби із коштовних металів, які були виготовлені ще за часів доби бронзи. Саме там знаходиться експонат, на який майже ніхто не звертає увагу. Проте він, як й інші коштовні предмети в нашій експозиції, є важливим свідченням давньої історії.

Це – скронева підвіска, що має бронзову основу, плаковану золотом. Підвіска мала видовжену овальну форму (збереглася тільки половина). Зовнішня поверхня місцями декорована короткими рисками, згрупованими у смужки.

Підвіску було знайдено в одному з курганів, розкопаних у 1981 році поблизу с. Петро-Михайлівка Запорізької області археологічною експедицією ІА АН УРСР під керівництвом В.В. Отрощенка. Поховання, в якому було знайдено підвіску, датується ХVI-ХV століттям до н.е. Відноситься воно до зрубної археологічної культури доби пізньої бронзи.

Загалом у похованнях зрубної культури (їх досліджено понад 6 тисяч) зафіксовано 150 випадків використовування скроневих підвісок. Тільки у 20 похованнях знайдено підвіски, плаковані золотом, з них на території України – лише 5, інші – в Приураллі, Поволжі, Нижньому Подонні. Є поодинокі дані про кріплення підвісок до шкіряної основи, але спосіб їх носіння загалом не відомий. Вони були прикрасами жінок і чоловіків, дорослих і дітей.

В Петро-Михайлівці підвіску знайдено в похованні, здійсненому за обрядом кремації (тілоспалення). У «зрубному» суспільстві так ховали тільки чоловіків, що мали особливий соціальний статус. Вважається, що вони були служителями культу (жерцями).

Пам’ятки зрубної археологічної культури досліджено на території Південно-Східної Європи – від Південного Приуралля до Нижнього Подніпров’я. Вони представлені поселеннями, курганними та ґрунтовими могильниками. Поселення засновувалися на берегових терасах та підвищеннях у заплавах річок. Однокамерні житла були заглиблені в землю. У Приазов'ї, Донецькому кряжі, Надпоріжжі та Криму в будівництві широко використовували камінь. Відомі культові споруди. В поховальному ритуалі переважають тілопокладення в зібганому стані на лівому боці, відомі й кремації. Небіжчиків іноді ховали в дерев’яних зрубах (звідси й назва культури) чи кам'яних скринях. Серед керамічного посуду переважали банки та горщики, часто прикрашені геометричним візерунком. Знаряддя праці та зброя виготовлювалися переважно з бронзи, використовували також кам'яні та кістяні вироби.

Носії зрубної культури належали до давньоіранської (індо-іранської) спільноти. Вони користувалися оригінальною знаковою системою. Суспільство мало диференційовану соціальну структуру.

Зрубна культура сформувалася у Середньому та Нижньому Поволжі та Південному Приураллі у ХVIII-ХVII ст. до н.е. В її основі – розвиток традицій відомої синташтинської культури Південного Приуралля. У ХVII-ХVI ст. до н.е. починається стрімка міграція «зрубників» на захід, їх поховання цього часу знаходять аж на Балканах. Один з провідних дослідників культури В.В. Циміданов вважає, що у Поволжі стався соціальний конфлікт між різними стратами – воїнами, з одного боку, та жерцями і общинниками, з іншого, – що і призвів до масової міграції других. Даний конфлікт, на думку науковця, відобразився в скіфських легендах про трьох братів, а давньогрецькі міфи про кентаврів з’явилися під враженням від кінних мігрантів зі сходу.

Період існування зрубної культури (ХVII–ХII ст. до н.е.) характеризується розквітом у степах осілого способу життя, заснованого на скотарстві, землеробстві та високорозвиненій металообробці. Це був один з найбільш мирних періодів історії, бо не відомо жодного укріпленого «зрубного» поселення, а в похованнях на захід від Дону не знайдено жодного предмету озброєння (на відміну від Поволжя, де археологічно фіксується потужна страта воїнів).

Ситуація докорінно змінилася у ХІІ-ХІ ст. до н.е., коли в Євразійському степу відбулися суттєві екологічні зміни (посуха і похолодання). Вони спричинили масову міграцію мешканців степу, давніх індо-іранців, на південь – у регіони Південного Кавказу, Південного Прикаспію тощо. Надалі доля представників колись єдиного народу склалася по-різному. Нащадки мігрантів – це мідяни і перси, які створили свої імперії на теренах Передньої Азії. Ті ж, хто лишився у степах, поступово пристосувалися до нових умов життя й увійшли в історію під іменами кіммерійців та скіфів.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...
");