У четвер, 2 червня, о 19.00 у рамках XXXV Міжнародного фестивалю музичного мистецтва «Віртуози» у Львівській обласній філармонії примадонна Віденської опери, народна артистка України Вікторія Лук’янець представлятиме нову моно-програму з пісень Франца Шуберта «Пісенна Шубертіада»., повідомили у Львівській філармонії.
Франц Шуберт був сучасником Бетховена і пішов із життя всього на рік і 7 місяців пізніше від нього. Проте Шуберт був на 26 років молодший за Бетховна — тобто прожив усього 31 рік. Феноменальним є те, наскільки плідним був цей композитор: у його доробку 7 завершених симфоній (та ще кілька незавершених, серед яких і його найвідоміша «Незавершена» симфонія сі мінор), меси, десятки творів для театру, камерна і фортепіанна музика… Проте найбільшим жанровим блоком серед творів Шуберта є камерна вокальна музика — а саме понад півтисячі творів для голосу і фортепіано.
Lied, що буквально з німецької перекладається як «пісня», в контексті класичної музики характеризує щось більше, ніж просто пісню. Це, насамперед, озвучена поезія. Це ретельно продуманий синтетичний образ, який композитор втілює засобами голосу й інструмента або інструментів, що акомпонують (як правило, фортепіано). І знову-таки, це не просто мелодія з акомпанементом — адже інструментальна партія є таким же носієм змісту, як і вокальна, і вокальну партію неможливо відділити від інструментальної. Якщо Бетховен мав найбільший вплив на наступні покоління через свою інструментальну музику, то саме Шуберт був композитором, який задав той артистичний стандарт для жанру Lied, на який потім спиралися такі композитори, як Брамс, Шуман, Вольф та інші.
Один зі своїх найвідоміших шедеврів у цьому жанрі, «Gretchen am Spinnrade» («Ґретхен за прядкою») Шуберт написав, будучи 17-річним юнаком. Вже тут добре видно, як він підпорядковує музичний текст і форму своїй візії образу Ґретхен (Маргарити) з Ґетевого Фауста. «Мій спокій покинув мене. Моє серце важке», — промовляє вона, наче мантру, чотири рази протягом твору. Фортепіанна партія «зацикленим» хвилеподібним рухом у правій руці звертає увагу на постійність і нав'язливість її тривоги (і водночас натякає на обертання колеса прядки). Цей рух завмирає тільки в одному місці — на словах: «Його поцілунок!»… І повертається знову — як і її «мантра», якою завершується композиція — полегшення не настає. Гармонія кожного разу після «мантри» розвивається по-іншому, непередбачувано й мінливо. У цій кількахвилинній композиції Шуберт вбудовує драматургію цілої театральної сцени.
Ці принципи взаємної інтеграції вокальної й інструментальної партій, а також повного «занурення» музичної тканини в образ, що випливає з поетичного тексту, є важливими для Шубертової моделі Lied — і їх можна буде бачити й на багатьох інших творах, що прозвучать на концерті у виконанні Вікторії Лук'янець та Ганса Фуксбергера. Окрім того, Шуберт є також дивовижним майстром мелодії — і мабуть завдяки цьому аспекту свого таланту він так комфортно почував себе у всесвіті Lied, написавши найбільше своїх творів саме в цьому жанрі.
Вікторія Лук'янець закінчила Київську консерваторію у 1989 р., а вже наступного року стала лауреаткою кількох міжнародних конкурсів (Токіо, Відень). З 1993 р., після дебюту у Віденській державній опері у ролі Королеви ночі у «Чарівній флейті» Моцарта, працює у цьому оперному театрі. У Відні вона виступала як Джильда («Ріґолетто»), Віолетта («Травіата»), Оскар («Бал-маскарад»), Адіна («Любовний напій») та багато інших. Вікторія Лук'янець також виступала в таких оперних театрах, як Метрополітан Опера, Ла Скала, Королівський театр Ковент-Гарден у Лондоні, Опера Бастилія у Парижі, Баварська державна опера у Мюнхені, Гамбурзька державна опера, Німецька державна опера у Берліні, Женевський великий театр, Королівська опера Валлонії у Льєжі. Співачка виступала разом з такими співаками, як Лучано Паваротті, Пласідо Домінґо, Хосе Каррерас.
Піаніст Ганс Фуксбергер здобув освіту з германістики, англістики, філософії та музики в університетах Зальцбурга і США. Однак своє покликання він знайшов у Відні, де він вже понад два десятиліття працює у Віденській державній опері. Він співпрацював з такими диригентами, як Карл Бьом, Герберт фон Караян, сер Ґеорґ Шолті, Леонард Бернстайн і Карлос Кляйбер, а також з такими співаками, як Ґундула Яновіц, Джеймс Кінґ, Вальтер Беррі, Аґнес Бальтса, П'єро Капуччіллі. Життєвий девіз Ганса Фуксбергера: «Сьогоднішній день я вважаю вершиною мого життя».
