26 лютого у Лос-Анджелесі відбулося вручення найпрестижніжої премії у кіномистецтві – «Оскар». Кінострічка Мела Гібсона «З міркувань совісті», що базується на реальній історії Другої світової війни, отримала дві золоті статуетки – «Найкраще зведення звуку» та «Найкращий монтаж»
Фільм "З міркувань совісті" розповідає історію реального американського солдата Дезмонда Досса. Ця людина своїм прикладом показала, що навіть на війні завжди можна залишатися Людиною з великої літери. Він пройшов всю війну, не зробивши жодного пострілу, не вбивши жодної людини.
Тихий, ревно віруючий рядовий Дезмонд Досс жодного разу в житті не взяв в руки зброї, не вбив жодного солдата супротивника, але став національним героєм і отримав вищу військову нагороду США – Медаль Пошани.
Він пішов на війну, тому що не міг залишитися осторонь, поки люди гинуть. Він хотів допомогти їм хоч чимось, ось і записався санітаром. В армії він відмовлявся брати в руки зброю, відмовлявся торкатися до неї.
Над ним сміялися, над ним знущалися, били його та погрожували вбити. Капітан Досса одного разу простягнув йому гвинтівку і розтиснув руку. Передбачалося, що Дезмонд, знаючи про суворе дисциплінарне стягнення за псування зброї, хоча б підхопить її, щоб та не впала. Але нічого подібного. Упертий санітар навіть не здригнувся, і капітану довелося ловити гвинтівку самому. Він повторював і повторював свої спроби, кричачи про непокору наказу і трибунал, але внутрішні установки Досса виявилися куди сильнішими.
Водночас, коли справа дійшла до справжнього бою, і керівництво, і товариші по службі побачили нарешті, що рядовий Досс з ними не дарма. І з своїми християнськими принципами він теж носиться не дарма. Санітар витягав поранених з-під вогню, під снайперським прицілом, під гранатами, з передової – в справжнісінькому пеклі.
А 4 травня 1945 року року в Японії Дезмонд Досс зробив неможливе. На вершині 15-метрової прямовисної скелі розгорівся бій. Ініші солдати, що залишились внизу не могли ніяк допомогти своїм товаришам на скелі, а перевага була явно на боці супротивника. Тому бій скоро перетворився на справжню бійню.
Досс, прив'язавши мотузку до дерева, став спускати поранених по одному. Утримуючи у висячому положенні солдат, що були набагато важчими від нього самого. Потихеньку, широко розставивши ноги для надійності і постійно повторюючи про себе: "Господи, допоможи мені врятувати ще одного. Ще хоча б одного".
За 12 годин рядовий Дезмонд Досс сам спустив зі скелі 75 поранених. І тільки коли нагорі нікого з живих не залишилося, він спустився сам.
Через пару тижнів він накрив ногою гранату, щоб її розрив не пошкодив ще більше поранених. І в цей же день йому прошило руку снайперської кулею. Цього ж дня він загубив свою Біблію – подарунок від дружини. Після вилучення 17 осколків шрапнелі з понівечених кінцівок, Дезмонда, зрозуміло, відправили додому.
А там його чекали запрошення до Білого Дому на церемонію нагородження Медаллю Пошани і його маленька, пошарпана Біблія, яку ті самі товариші по службі, які знущалися над Доссом на навчальній базі і погрожували його вбити, знайшли на полі бою на висоті Маеда в Японії, прочесавши її всю фактично по-сантиметру.
Десмонд Досс – перший солдат, який отримав Медаль Пошани за бойові заслуги, ніяк не пов'язані з використанням зброї і вбивством противника. Він отримав її за те, що кожен божий день рятував людей.
