Перші 500 свідчень польських громадян – жертв і свідків радянського тоталітаризму – опублікував портал zapisyterroru.pl. Свідчення, які збирали з 1943 р. серед солдатів армії Андерса та цивільних, оприлюднили завдяки співпраці з американським інститутом Гувера
Базу для zapisyterroru.pl збирає Центр дослідження тоталітарних режимів імені Вітольда Пілецького. За задумом, це має бути найбільша доступна в Інтернеті збірка свідчень цивільного населення окупованої Європи.
Найобширнішу колекцію свідчень становлять протоколи допитів свідків – польських громадян, які після Другої світової війни складали свідчення Головній комісії дослідження німецьких злочинів у Польщі. Оприлюднені 17 вересня розповіді про радянські злочини записані також від солдатів армії Андерса. Центр дослідження тоталітарних режимів створили у 2016 р. як культурну інституцію Міністерства культури і національної спадщини.
Як вважає віце-міністр культури Магдалена Гавін, опубліковані свідчення надзвичайно цікаві, адже це абсолютно новий джерельний матеріал, який радикально відрізняється від свідчень, зібраних Головною комісією дослідження німецьких злочинів, насамперед тому, що це не судові документи.
«Ці джерела збирала спеціальна комісія в армії Андерса. Вони мають набагато вільніший характер. Люди не зважали на цензуру чи можливі репресії. Мені здається, що це елемент побудови правильного наративу в Європі про Другу світову війну, адже ми не повинні постійно посилатися або зациклюватися лише на словах обурення. Ми зобов'язані тим, хто мало про нас знає, представити конкретні докази й долі людей, які пережили радянську та німецьку окупації», – підкреслила вона на недільній прес-конференції.
Координатор програми Центру дослідження тоталітарних режимів Войцех Козловський нагадав, що договір з інститутом Гувера підписали в січні 2017 р.
«Ми отримали перші матеріали, які обіцяли опублікувати на нашому сайті zapisyterroru.pl 17 вересня, і нам це вдалося. Перші 500 свідчень ми вже оприлюднили. Ви можете знайти їх на сайті й переглянути, а також відшукати, наприклад, конкретних людей завдяки вбудованому пошуковику. Половина з цих свідчень – і це я вважаю особливим успіхом – доступна й англійською мовою», – сказав Козловський.
«Ці матеріали дійсно виняткові, хоча б тому, що фіксувалися з 1943 р. Люди розповідали про свою долю, почавши з 1939 р. або від моменту депортації. Ці свідчення стосуються жертв, людей, які пройшли через радянські табори, в’язниці й діляться своїми спогадами після цих подій, добре пам’ятаючи імена, прізвища, дати», – зазначив він.
«Вони змальовують справжній образ цієї нелюдської землі. І це надзвичайно важливо. І саме таким було прагнення генерала Андерса, коли він почав організовувати збір цієї документації: показати світові справжній образ радянської держави, радянського терору», – додав Войцех Козловський.
Хранитель європейських колекцій у бібліотеці та архіві інституту Гувера в Стейнфорді Мацей Сєкерський підкреслив, що інститут задоволений підписанням договору. «Завдяки йому наші колекції, десятки тисяч пожовклих листків, будуть прочитані наново, буде зроблена цифровізація й повна індексація, буде створена прекрасна база даних», – розповів Сєкерський.
Він зазначив, що після того, як у 1945 р. США і Великобританія відмовилися визнавати польський уряд в еміграції, його військове і цивільне керівництво побоювалося, що архівна спадщина польського уряду потрапить у руки «уряду на батьківщині, який став маріонеткою Сталіна». «Цього польський еміграційний уряд не хотів допустити. Паралельно інститут Гувера вислав до Європи спеціальну місію для збору документів, яку очолив Ян Карський.
«Карський зустрівся з політиками в Лондоні, відвідав польські центри в Парижі й поїхав до генерала Андерса. І мабуть саме тоді генерал вирішив передати матеріали, які містилися в нього. Інститут був добре знаний у Польщі, він був приватним закладом і знаходився далеко, тож у гру не входили політичні акценти», – пояснив Сєкерський.
Матеріали передали у вигляді депозиту на 20 років, потім вони перейшли у власність інституту. «Ми перефотографували все на мікроплівку, понад мільйон кадрів. 20 років тому ми передали їх у Державний архів. Однак у цій формі, в якій вони були, слабко впорядковані, без покажчиків, ці документи були не таким цінним дослідницьким матеріалом, якими вони стануть після їхньої обробки центром», – вважає архівіст.
У зв’язку з річницею агресії СРСР щодо Польщі Центр дослідження тоталітарних режимів підготував проведення в столичному сквері Гувера циклу подій під гаслом «Зруйновані біографії».
«Ми пригадуємо чудових митців, Евгеніуша Бодо, Ханку Ордонувну, Генрика Варса, котрі потрапили в машину радянського терору, і їхні біографії були зруйновані, так само, як біографії десятків тисяч людей. Відбудеться концерт «Варшавського сентиментального оркестру», який нагадає нам джазову культуру Другої Речі Посполитої. Потім гратиме колектив «Pink Freud». Частина композицій спеціально приготована. Це буде передвоєнний джаз у сучасному аранжуванні, в певному сенсі він стане вшануванням тих людей, чиї зруйновані біографії ми сьогодні згадуємо», – додав координатор програми центру.
