Із цивільних у військові, із моряків – у зенітники, із солдатів – в офіцери!
До повномасштабного вторгнення російських окупантів Олександр професійно займався фото- та відеозйомкою і паралельно працював у аграрному секторі з портативними метеостанціями. Але світанок 24 лютого 2022 року змінив його життя докорінно. Він устиг евакуюватися. Але не для того, щоб утекти за кордон: евакуювавши родину, прибув в Ужгородський ОТЦК та СП, де й мобілізувався в 128 Окрему гірсько-штурмову Закарпатську бригаду. В її лавах і донині. Як воно, цивільній людині, не просто служити в армії, а на війні пройти шлях від солдата до офіцера?
Його рідне місто знаходиться приблизно за 70 кілометрів від Перекопського перешийка, що сполучає Крим із материковою Україною. Російські війська окупували його в перші ж години вторгнення...
– Над ранок я прокинувся від вибухів і побачив у вікно грибоподібні стовпи диму, – розповідає Олександр. – Було зрозуміло, що почалася війна. За кілька хвилин ми з дружиною покидали в машину найнеобхідніші речі, забрали доньку, собаку, кішку й виїхали на Захід України. Наша сім’я ще вчасно встигла, бо о 10-ій ранку росіяни маршем зайшли в місто, і тим, хто намагався виїхати після обіду, було набагато важче.
Так почалися жорстокі реалії війни…
Родина доїхала до міста Ужгорода, поселилася в хостелі, після чого Олександр пішов у військкомат. Його хотіли мобілізувати одразу, однак чоловік попросив кілька днів, щоб відправити рідних за кордон (згодом вони повернулися в Україну). А далі прибув в ТЦК та СП й потрапив у зенітно-ракетний артилерійський підрозділ 128 Окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
До честі Олександра, в якого позивний “Моряк”, свого часу він відслужив строкову, що дало певну основу військової підготовки. Правда, в 2009-2010 роках він був матросом на флагмані Чорноморського флоту фрегаті “Гетьман Сагайдачний”, тож після флоту мені було доволі незвично в “сухопутці”. Однак, він швидко призвичаївся.
А вже в березні 2022 року підрозділ вибув у зону бойових дій, “Моряка” призначили командиром ЗРК “Стріла-10” (зенітно-ракетний комплекс радянського зразка на базі гусеничного тягача). У той же час, він уже отримав можливість застосовувати вітчизняні ракети, здатні вражати ворожу ціль на відстані до 10 км. Досвідченіші побратими показали, як працює цей ЗРК, дещо Олександр сам знайшов і вивчив…А далі були бойові чергування на позиціях.
Розрахунок ЗРК під командуванням Олександра знищив не одну ворожу повітряну ціль, однак найбільш пам’ятною стала перша “жирна” – російський розвідувальний дрон “Орлан”.
– Якщо в небі все спокійно, розрахунок просто чергує на позиції, однак, у мене своя тактика. Я зробив невеликий окоп, ліг і спостерігав між кронами дерев за окремим сектором неба (повністю небо візуально контролювати неможливо). І побачив “Орлана», що летів на висоті орієнтовно 1 кілометр. Зачепив його поглядом, показав товаришу, щоб він його супроводжував, а сам стрибнув у машину на операторське місце, навів ракету і зробив пуск. Перша ракета вибухнула біля дрона, але не пошкодила його. Зате друга влучила чітко в ціль. Обгорілий “Орлан”, крутячись навколо осі, вертикально полетів униз і гепнувся в полі, є відео його падіння.
Згодом ЗРК вразив і інші російські повітряні шуліки, зокрема, розвідувальні дрони “Zala” та “SuperCam”. Його “Стріла-10” неодноразово працювала й по ворожій авіації – літаках і гелікоптерах. Знищити їх не вдалося, однак після ракетних пусків російські пілоти боялися підлітати близько, тому закарпатська піхота отримувала умовний перепочинок.
Через певний час Олександр пішов на підвищення – спочатку став командиром відділення, а далі пройшов офіцерські курси. Зараз він командує підрозділом у складі свого дивізіону.
– Як мені, цивільні людині, в армії на війні? Я втягнувся. Якби не пішов у Збройні Сили України, то просто не поважав би сам себе. Як так – хлопці, що не мали навіть строкової служби, йшли, а я ні?! У мене хоч якісь знання були. Моя дружина це теж розуміла, хоч і не хотіла відпускати. Тому, коли я добровільно пішов у ТЦК та СП, то видихнув із полегшенням. Звичайно, не думав, що все це затягнеться на такий період. Ніхто не думав. Але про те своє рішення я точно не шкодую…
Для охочих детальніше дізнатися про умови військової служби у цьому військовому з’єднанні та поповнити лави сталевих воїнів у 128 ОГШБр подають контактний номер телефону: +380 68 645 6224.
Відділ зв’язків з громадськістю управління комунікацій
Оперативного командування “Захід”
