Володимир Галан та Павло Максимов загинули 10 березня, захищаючи Україну від російських окупантів.
Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від проведення розважальних заходів та святкувань.
Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла (вул. Театральна, 11), об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають Героїв на Личаківському кладовищі.
Біографічні довідки Героїв
Володимир Галан (14.04.1989-10.03.2023). Львів’янин.
Навчався у Закладі загальної середньої освіти №87 Львівської міської ради імені Ірини Калинець.
Після завершення навчання спершу працював будівельником, згодом – у сфері перевезень. Протягом останнього періоду працював на місцевій станції технічного обслуговування. У вільний час захоплювався рибальством, збиранням грибів та автомобілями.
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації боронив територіальну цілісність та суверенітет держави у лавах 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу оперативного командування «Південь» Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Володимира Галана залишилися батьки, сестра, двоє бабусь та двоє племінників.
Павло Максимов (19.07.1985-10.03.2023). Народився у Тернополі.
Понад 20 років разом із родиною проживав у Донецьку. Тут закінчив Ліцей при Донецькому національному університеті, під час навчання особливо захопився хімією. Здобував освіту у Донецькому національному університеті імені Василя Стуса.
Прийнявши рішення присвятити життя науці, почав працювати провідним спеціалістом у Товаристві з обмеженою відповідальністю «АЛТ Україна ЛТД».
У вільний час обожнював подорожувати, із «туриста-любителя» став справжнім альпіністом-спелеологом. Вивчав психологічні та філософські праці, займався велоспортом, намагався максимально розкривати увесь свій потенціал.
Окупація Донецька змусила Павла Максимова з родиною покинути рідний дім.
З початком повномасштабного вторгнення вступив до лав територіальної оборони. Боровся із російськими окупантами у складі 112-ї окремої бригади територіальної оборони Регіонального управління «Північ» Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
У Павла Максимова залишилися батьки, брат та наречена.
