Віоліна Петриченко отримала відзнаку “За добру справу” від Капітули Незалежного культурологічного часопису "Ї"
20 грудня в Палаці Потоцьких відбулась щорічна урочиста церемонія «Межа року» — ритуал вручення орденів та відзнак з лаудаціями за “Інтелектуальну відвагу” та “За добру справу”.
Цьогоріч відзнакою “За добру справу” нагородженою Капітули стала солістка філармонії – Віоліна Петриченко.
Традиційно церемонію розпочала промова від головного редактора незалежного культурологічного часопису «Ї» Тараса Возняка. Перше нагородження відбулось у 2001 році й за цей час лауреатами стали понад 40 відомих особистостей. Лауреатів нагороди визначають таємним голосуванням. Особливого святкового настрою церемонії надали “Коляди” Василя Барвінського, що прозвучали у виконанні Віоліни Петриченко.
До лаудації був запрошений головний директор Львівської національної філармонії імені Мирослава Скорика, лауреат ордену «за Інтелектуальну відвагу» 2003 року – Володимир Сивохіп.
“Що означає робити добру справу як фаховий музикант? Є не один десяток прекрасних українських виконавців, які здобувають престижні нагороди, виступають на багатьох світових сценах, успішно грають концерти Сібеліуса, Брамса, Бетховена, але не вміють зіграти жодного українського твору — навіть на біс вони гратимуть прелюдію Шопена, бо ж не знають прелюдій Барвінського. Але ж Василь Барвінський був репресований, через свою українську пісню. Микола Леонтович був розстріляний російським шпигуном через “Щедрика” – тобто нашу пісню постійно вбивали. І тому робити добру справу – це співати нашу пісню, бо не тільки зброєю здобувається незалежність, а й культурою також.
Віоліна є тією людиною, яка співає свою українську пісню, вона грає вам сьогодні “Коляди” Василя Барвінського, які він написав в імперії, в 30-х роках, щоб українські сімʼї могли навчати своїх дітей українського. Ця збірка є доступною, виданою, але чомусь залишається маловідомою. І ось вона ця добра справа – грати своє і грати не перед українцями, а грати перед іноземцями, на європейських сценах, відкривати львівського Барвінського, але відкривати й житомирського Косенка, відкривати київського Якова Степового і його брата Федора Якименка, відкривати інші імена, продовжувати справу тих, хто її закладав, берегти українське”, – Володимир Сивохіп.
Подарунком для почесних гостей піаністка представила диски з новою програмою, почути яку також запросила на концерт 22 грудня до Львівської національної філармонії.
У її виконанні також прозвучав “Щедрик” Миколи Леонтовича, рівно тиждень тому, був день народження якого і рівно тиждень тому, “Щедрик” представила Львівська національна філармонія разом з солісткою філармонії – Віоліною Петриченко у залі Берлінської філармонії.
