Великодня писанка – це унікальний витвір українського народу, мега-культурний символ України. Вона чи не найбільше серед всіх видів народного мистецтва конденсує в собі надзвичайне образно-символічне узагальнення і водночас є наочним втіленням одного з найстародавніших загально-людських уявлень про ідеальний світоустрій.
Саме писанка позначена найвищим семіотичним статусом, саме в писанці максимально виражена знаковість і мінімально – утилітарність.
Образність і смислове навантаження орнаментальних мотивів писанки виросли на базі давніх українських вірувань і тісно пов’язані у своєму подальшому розвитку з філософією християнства. Писанкова орнаментація спільна для всієї України, проте серед різноманітних декоративних елементів, своїм багатством, різноманітністю композиційних схем та особливим колористичним вирішенням виділяються писанки Карпатського краю, а зокрема Гуцульщини.
Найпоширенішими є графеми сонця – а вони мали вигляд кола, восьмираменної, чи рідше шестираменної зірки, перехрещених ліній із закрученими кінцями, а також хреста та його багатьох різновидів. Відповідно й багатою була система найменувань: ружі, павуки, триніг, чотириніг, гачковий хрест, свастя, свастика, сварга та ін. Надзвичайно знаковими є зображення геометричних фігур – трикутника, ромба, квадрата, т. зв. клинців. Первинне значення багатьох орнаментів пов’язане з уявленнями про просторовий та часовий поділ і відносяться до первісних традицій хліборобства.
Одним із важливих зображень, які теж дуже широко використовуються у писанкових взорах у різних інтерпретаціях та конфігураціях, є мотив Світового дерева. Світове Дерево, або Дерево Життя – це древній універсальний символ, який є важливою складовою всього українського народного мистецтва. Його пошанування існувало у багатьох культурах, він був серцевиною вірувань первісних людей. Існує гіпотеза, що цей символ виник ще у древній Месопотамії. Ще в дохристиянський період Дерево було елементом єднання зі світом предків. По країнах Європи традиція Світового дерева розійшлась разом із поширенням християнства. Оскільки Україна перебувала на історичному перетині культурної міграції між Азією та Європою, цей мотив можна вважати набутком світової орнаментальної системи. Словесні описи Світового дерева як універсального образу міфо-поетичної свідомості часто знаходимо в українській народній творчості. Численні фольклорні варіанти та паралелі підтверджують щонайменше праслов’янську давність цього образу. У культурному розвитку людства концепція Світового дерева залишила після себе сліди в космогонічних, міфологічних та релігійних уявленнях, що свідчить про стабільність його сакрального значення, його інтегруючу роль в обрядовому циклі. Тому на первісному етапі розвитку української народної орнаментики цей символ був насичений багатою магічно-заклинальною функцією, а, значить, був відомий щонайменше в традиційній орнаментиці усіх слов’ян.
Найдавнішим зображенням Світового дерева з археологічних часів є сосонка (пізніша назва в карпатському регіоні смерічка). До прадавніх рослинних знаків на писанках належать також завитки (круцьки, панни) і симетричні баранячі роги, крутороги, що символізують щорічне відродження рослинності. Узвичаєним є білатеральне зображення оленів по обидва боки Дерева, а також риб і птахів – риб як одного з важливих символів християнства та птахів згідно з давніми фольклорними переказами про світовий устрій.
Культ Дерева був також тісно пов’язаним із культом Богині (Берегині), вони часто фігурують або як взаємно-замінні стилізовані символи, або як одне ціле, оскільки обидва є носіями ідей життєдайності і творення нового життя. Ці зображення на писанках називали богиньки, жучки, кучері, княгинькові, королеви, косиці. До знаків Богині неба належить і косий хрест, який часто переходить у свастю.
Спорідненість із Берегинею стає виразнішою, якщо порівняти пізніші зображення Дерева життя у вигляді вазону. Вазон як мотивний символ був надзвичайно розповсюджений в декоративній орнаментиці багатьох європейських і азійських народів та країн за часів Середньовіччя й епохи Відродження, в мистецтві бароко, рококо, класицизму, він становив розповсюджену декоративну систему в мистецтві багатьох народів, особливо на теренах Східної Європи. Цей символ, що так яскраво і багато відображений на наших писанках, акумулював у собі космологічну знакову систему світоустрою. Симетричність вазонів, рівновага в розподілі їх елементів безпосередньо вказує на сліди давньо-східного культу священного Дерева, а підтвердженням зв’язку вазона з сюжетом Світового дерева є силуетне зображення птахів чи біля основи стовбура, чи в його кроні, коли місце внизу часто займають олені. Культ оленя, у свою чергу, теж був тісно пов’язаний із культом сонця. За давніми віруваннями, олень вранці виносить сонце на своїх рогах з-під землі на небо.
Отже, більшість орнаментів на Великодніх писанках, які дійшли до нас, сформувавшись у систему прадавніх знань про світобудову, невмирущість життя, ідею безсмертя, виражену у знаках і символах, свідчать про безперервність традицій українського народу. А Світове дерево, Дерево життя – одне з найдавніших символічних зображень – це Дерево роду, що поєднує в собі минуле, теперішнє і майбутнє.
Бережімо його у наших прекрасних рукотворних писанках!
Надія Боренько, наукова співробітниця науково-фондового відділу Музею народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького.
