Днями у Львівському палаці мистецтв, що на вул. Коперника, 17, львів’яни на гості міста мали нагоду оглянути сьoму персональну виставку члена Національної спілки художників України Ігоря Маїка. Назва виставки – «Наталині дороги».
Цього разу виставка знаного у Львові художника Ігоря Маїка була присвячена пам`яті дружини Наталі. Пастельний настрій експозиції, вочевидь, можна було означити словами - "Ще раз і ще раз пройтись стежками і дорогами спільного життя".
Коментує заступник директора по науково-мистецькій роботі Львівського палацу мистецтв Ольга Луковська:
«Це вже сьома виставка Ігоря Маїка. Але при цьому треба визнати, що він не з тих художників, які люблять себе показувати. Між його виставками минає рік, а той два. І у той проміжок Ігор Маїк тихо і зосереджено працює в майстерні і нікому нічого не показує.
З огляду на це особисто я до певного часу про нього мало що знала. І тільки згодом, коли я побачила кілька його концептуальних виставок, то усвідомила якої сили це художник. Особливо після того, як я побувала у нього в майстерні. Я зрозуміла, наскільки багата фантазія у цієї людини і наскільки у нього є тонке естетичне відчуття краси, як він тонко її відчуває.
Власне його кожна його з останніх виставок має свою окрему концепцію. Скажімо, теперішня «Наталині дороги»… На ній представлено здебільшого пейзажів. Вочевидь, це ті місця, де колись подружжя бувало разом.
В попередній експозиції була представлена суто об’ємно-декоративна форма. А це інша концепція, інше думання, тобто людина продує щораз щось нове. Це, як на мене, дуже позитивна річ. Бо часто художник, як придумає одну ідею, так і все життя ї притримується.
Можливо, не завжди виходить реалізовувати задумане. Як у кожного митця, бувають кращі і гірші періоди, але те, що Ігор Маїк не припиняє духовного пошуку, розвивається - це дуже схвально.
У нього своя специфічна манера малювання, до якої він прийшов протягом певного часу. Він її виробив роками. Я бачила його перші твори, там зовсім інші реалістичні підходи. Нині він сповідує аплікативну форму бачення. Це декоративне бачення. Можливо, це пов’язано з тим, що все своє зріле життя Ігор Маїк працював над мозаїками. А художники монументалісти, які працювали над мозаїками, вони мають специфічне відчуття, яке дозволяє їм вкладати свої емоції в цілком невелике число кольорових цяток. Можливості мозаїки обмеженні, і цю мозаїчну манер Ігор Маїк переніс у живопис. Він, до речі, створив десь до 15 мозаїчних зупинок на території Львівської області. На жаль, багато з них вже нищаться. Але це справді унікальні гарні речі, яких пишуть дисертації.
Чи модний Ігор Маїк? Знаєте, щодо моди і панівних напрямів, то нині у моді інтелектуальне мистецтво, мистецтво цифрове, але ви комп’ютерне зображення не купите. Я певна, у Ігоря Маїка є свої поціновувачі. Я б сказала. Він не стільки модний, скільки комфортний художник. Наприклад, я маю одна його роботу. Це суто декоративна аплікаційна робота з мішковини, обмежена кольористика. Але вона настільки приємна і душевна, що мені дуже комфортно бути поряд із цією картиною».
