Санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи, що проводились медичною службою УПА серед військ та цивільного населення терену бойових дій, являли собою єдину систему заходів, спрямованих на збереження та зміцнення здоров'я військовослужбовців, на профілактику виникнення та ліквідацію інфекційних захворювань в армії.
Про це йдеться у матеріалі Командування Медичних сил Збройних Сил України.
Історія наглядно свідчить про тісний взаємозв'язок між війнами та епідеміями. Інфекційні захворювання особливо інтенсивно уражали воюючі армії та цивільне населення регіонів, на яких велись бойові дії. Наприклад, в сімдесятих роках ХІХ століття, під час бойових дій на півдні України, в російській армії на висипний, черевний і поворотний тифи захворіло понад 16 відсотків особового складу. Наприкінці жовтня 1919 року 70% Української Галицької Армії хворіли на висипний i поворотний тифи, одночасно у військових госпіталях перебувало близько 20000 галичан, а смертність складала 30 відсотків.
Не була виключенням в цьому відношенні і Друга світова війна. В деяких частинах німецьких військ кількість хворих на висипний тиф досягала кількості поранених. Смертність від тифу перевищувала 10 відсотків.
В 1943-1950 роках на теренах бойових дій УПА серед населення і військ УПА вирувала велика кількість гострозаразних інфекційних захворювань. Серед них грип, висипний, черевний, поворотний тифи, холера, дизентерія, туберкульоз. Так, у звітах теренових референтів УЧХ терену "Хортиця" за жовтень-грудень 1943 року вказано:
"Хворих на тиф військових 6 осіб. Цивільних хворих на тиф ... дуже багато", "Хворих за цей час було 63, переважно туберкульоз, грип, запалення легеневої тканини..."
В звіті командира відділу, який проводив рейд територією Вінницької області в серпні-листопаді 1944 року вказано, що весь відділ разом із керівним складом переніс черевний тиф. М. Ріпецький згадує що в сотні "Веселого", котра діяла на Лемківщині взимку 1944-1945 років, на висипний тиф захворіло 56 чоловік. В санітарному звіті шефа медичної служби ТВ "Гуцульщина" говориться, що в сотні поручника "Юрка" протягом зимового періоду 1947 року зареєстровано 22 випадки тифу.
Розруха, вкрай низький рівень надання медичної допомоги, злиденні умови життя, голод приводили до появи серед цивільного населення великої кількості інфекційних захворювань. Так, у "Івано-Франківській області за 1945-1948 роки вказано, що в регіоні було зареєстровано:
- малярії (1946 рік) - 1196 випадків;
- поворотного тифу (1945 рік) - 9488 випадків;
- холери (1946 рік) - 430 випадків, летальність становила 12 %;
- дифтерії (1945 рік) - 269 випадків, летальність -12 %;
- менінгіту ( 1947 рік ) - 4143 випадки, летальність - 14 %.
Захворюваність населення західноукраїнських земель, на черевний тиф, у середньому, складала 4,5 на 10000 жителів, на Івано-Франківщині – до 5,8 випадків на 10000 жителів, а захворюваність на дизентерію на Прикарпатті – 23,5 на 10000. Смертність від дизентерії досягала 15,2 %.
Отже, санітарно-гігієнічний стан території ведення бойових дій УПА був неблагополучним, що змушувало командування і структури медичної служби приділяти велику увагу проведенню санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів. Про розуміння важливості проведення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів у військах говорить наказ ГК УПА від 15 вересня 1942 року "Гігієнічно-санітарний правильник": "Занедбування гігієнічно-санітарних правил та нечистота становлять велику загрозу для кожної армії".
Санітарно-гігієнічні та протиепідемічні заходи проводились, як правило, в єдиному комплексі. Їх проведення організовувалось всіма посадовими особами медичної служби УПА за допомогою і підтримкою командування бойових відділів.
