Франківський драмтеатр презентував у Львові, на сцені Театру Марії Заньковецької, одну зі своїх найновіших постановок – виставу «Наталка Полтавка» за Іваном Котляревським.
«Якщо в залі є ті, які прийшли на класичну постановку «Наталки Полтавки», то ви будете розчаровані», - сказав керівник Франківського драмтеатру, народний артист України і лауреат Шевченківської премії Ростислав Держипільський перед виставою, початок якої затримали на пів години. Тому своє переднє слово пан Ростислав скоротив, але історію постановок класики української літератури, яка перша була написана Іваном Котляревським фактично сучасною українською мовою, він все - таки розповів. А завершив свій виступ керівник франківців згадкою про Таїсію Литвиненко, яку саме того дня, 8 квітня, поховали на Личакові (кілька акторів і сам Ростислав Держипільський були на прощанні і похороні Таїсії Йосипівни). Коли на початку 90-х років минулого століття Ростислав навчався на історичному факультеті Франкового вишу у Львові, то ходив до театру ім. Марії Заньковецької, де й був назавжди полонений магією сцени, зокрема, Таїсією Литвиненко у ролі Терпелихи у виставі «Наталка Полтавка». «Я впевнений, що дух Таїсії Литвиненко зараз витає тут. Вона все бачить. Давайте поаплодуємо цій великій актрисі», - завершив свій виступ Ростислав Держипільський. Зал встав і палко й довго аплодував.
А потім було те, чим мали б бути «розчаровані» любителі класичних постановок – дійство, яке сміливо можна назвати рок-оперою чи мюзиклом (творці вистави – режисура, художнє рішення, адаптація тексту Ростислава Держипільського і Назарія Паніва - самі не конкретизують, як би вони визначили цей жанр, хоча на афіші написано «мюзикл»). Класичний сюжет, відомий всім зі шкільних років. Лише трішки осучаснений, але класичний текст Івана Котляревського, геніяльна музика Миколи Лисенка, аранжована й оброблена під рок, а іноді – під реп чи хіп-хоп (музична інтерпретація Юрія Шацького), сучасні костюми Олени Андрійчук, драйвові танці з актобатичними елементами (хореограф-постановник - Дмитро Лека)… Не знаю, чи були в залі розчаровані. Принаймні, по тривалим оплескам після закінчення вистави, було зрозуміло, що Львів сучасну «Наталку Полтавку» прийняв і зрозумів.
Не переповідатиму відомий сюжет, лише варто відмітити потужний вокал головних виконавиць ролей Наталки – Марії Стопник і Терпелихи – Олесі Пасічняк. Цікаво, що виконавці чоловічих ролей (Возний – Любомир Валівоць, Виборний – Юрій Вихованець) свій текст проговорюють-проспівують репом. Петро (Олег Панас), який з’являється під завісу вистави зі своїм другом Миколою (Віктор Абрам’юк), свої партії виконує ще в іншому стилі.
Запальні пісні «А я дівчина полтавка, а зовуть мене Наталка», «Ой, лихо, мій Петрусь, - біле личко, чорний вус», «Ой під вишнею, під черешнею…» та інші хотілося співати разом з акторами.
Півтори години дійства промайнули миттєво, а після тривалих оплесків відбувся вже традиційний аукціон на підтримку ЗСУ, який майстерно провів Юрій Вихованець. Ікону Лева Скопа було продано за 82 тисячі гривень, а тризуб, виготовлений з останньої сталі заводу «Азовсталь» - за 42 тисячі. Крім того, при виході охочі кидали гроші в скриньку для пожертв на потреби наших захисників.
Людмила ПУЛЯЄВА.
