Сьогодні, 25 лютого, у Галицькому районному суді Львова відбудеться чергове судове засідання у резонансній кримінальній справі, коли рік тому четверо осіб, які назвалися учасниками АТО, спричинили криваву бійку у центрі Львова. Суд триває з літа минулого року. Однак на останньому засіданні, 19 лютого цього року, після того, як суд виніс ухвалу про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, так звані «активісти», що кожен раз перебували в залі судових засідань, заблокували вихід із залу суду.
Нагадаємо, що уночі проти 22 лютого 2015 року у Львові на площі Ринок сталося заворушення з використанням холодної зброї. Постраждав один з працівників Львівської ОДА, а також працівник СБУ. Зокрема, нападники попросили таксиста підвезти їх на вказане місце. Водій озвучив суму, хлопців вона обурила, вони витягнули водія з авто і пригрозили йому ножем. За таксиста заступилися працівник СБУ та помічник очільника області, які якраз проходили поряд. Згодом вони дістали на двох близько 10 ножових поранень.
А тепер ми надаємо слово Олександру Кіпчарському, представнику постраждалого працівника СБУ, саме якого тієї трагічної ночі дуже сильно порізали ножем
Олександр Кіпчарський: «Станом на даний час кримінальне провадження перебуває на розгляді у Галицькому районному суді м. Львова, головуючим у справі є суддя Котельва К.О.
Суть даного провадження полягає у тому, що 22.02.2015 року близько 03.30 год., у м. Львові на пл. Ринок, 1, відбулась сутичка між обвинуваченими та трьома потерпілими.
Станом на сьогоднішній день, в межах вказаного провадження встановлено наступні фактичні обставини:
21.02.2015 року до м. Львова прибули обвинувачені, з метою проведення свого дозвілля, після того як вони певний час були учасниками бойових дій в с. Піски Донецької області;
в ніч з 21 на 22.02.2016 року обвинувачені перебували в декількох розважальних закладах в центральній частині м. Львова, де вживали алкогольні напої, при собі мали чотири ножі;
близько 03.20 год. обвинувачені перебуваючи за адресою: м. Львів, пл. Ринок, 1 вступили в конфлікт із потерпілим Маковецьким Т.І. (таксистом). Обвинувачені, мотивуючи, що вони є учасниками АТО вимагали від таксиста безкоштовно їх відвезти за необхідною їм адресою;
відмова таксиста була агресивно сприйнята обвинуваченими, в результаті чого останній отримав тілесні ушкодження: побої, садини, різану рану обличчя, які завдавались йому, в тому числі холодною зброєю, оскільки обвинувачені мали при собі чотири ножі, один з яких штик-ніж;
випадковими свідками побиття таксиста стали гр. Олійничок Т.Р. та гр. Будько В.С., які намагались втрутитись в дану ситуацію та завадити протиправним діям обвинувачених;
скориставшись ситуацією таксист втік з місця події, а обвинувачені, переключивши свою агресію на гр. Олійничок Т.Р. та гр. Будько В.С., завдали їм наступні ушкодження: наскізрі пошкоджень легень, крововилив до 1500 мл. в одного та 500 мл. в другого потерпілого, рвана рана грудної клітки, колото-різані рани голови, тулуба та ін., що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент заподіяння;
фактично потерпілі гр. Олійничок Т.Р. та гр. Будько В.С. дивом залишились живими, оскільки ушкодження в область серця, легень, ребер на два міліметри відділяли їх від смерті, що підтвердили лікарі та судовий експерт;
потерпілий Будько С.В. являється працівником УСБУ у Львівській області та в момент конфлікту не перебував при виконанні службових обов’язків, а втрутився в конфлікт через свою громадську позицію та будучи військовослужбовцем не міг пройти поруч, бачачи, що нетверезі особи завдають ножами побої людині;
після бійки обвинувачені втекли з місця події, залишивши стікаючих кров’ю потерпілих, однак через кілька хвилин були затримані працівниками міліції.
В матеріалах справи є свідчення інших осіб, які безпосередньо бачили розвиток даних подій, окрім цього усе вищевказане зафіксовано на камерах відеоспостереження.
23.02.2015 року обвинуваченим обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З серпня 2015 року у вказаній справі триває судове слідство, до цього часу обвинувачені жодних показів не давали, при цьому вказавши на часткове визнання своєї вини, без уточнення в якій саме частині.
Впродовж серпня 2015 – лютого 2016 року на судові засіданні по даному провадженню з’являлись невідомі особи, яким суддя дозволяв бути присутніми на судових засіданнях та фіксувати їх розгляд на фото- та відеоапаратуру.
Зазначені особи позиціонували себе начебто, як члени добровольчих рухів, учасники АТО, громадськими активістами і т.д., хоча при цьому вели себе зверхньо та зухвало по відношенню до інших учасників процесу, в тому числі і головуючого.
Незважаючи на постійні образи та погрози у свій бік, головуючий суддя у справі виконала всі вимоги КПК України, зокрема в частині гласності судового розгляду, не перешкоджала діяльності «активістів» та висвітлення ними своїх думок, таким чином вживши із свого боку усіх можливих заходів, щодо не загострення ситуації із присутніми у залі особами.
Розгляд справи суддею не затягувався, за погодженням із стороною обвинувачення та захисту, судові засідання призначались наперед по декілька судових засідань одразу.
Натомість, сторона захисту не забезпечує явку заявленого ними ключового свідка гр. Чумаченко, що була в компанії обвинувачених, а самі обвинувачені поки-що відмовляються надавити будь-які покази, що в свою чергу не сприяє швидкому розгляду справи.
Чергове судове засідання було призначено на 19 лютого 2016 року о 11.30 год., в якому розглядалось клопотання прокурора В. Грицишина про продовження строку тримання під вартою на термін 60 діб та клопотання захисників обвинувачених про зміну запобіжного заходу.
Враховуючи норми КПК, а також ризики, що обвинувачені будуть переховуватись від слідства, судом винесено ухвалу про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою.
Обвинувачені вчинили тяжкий злочин, не мають постійного житла у м. Львові, зареєстровані у різних та віддалених точках України, не мають постійних соціальних зв’язків, постійний тиск на головуючого з боку «активістів», радикально налаштованих осіб та батьків обвинувачених, тобто сукупність вказаних обставин надавало головуючому право прийняти таке рішення, яке в свою чергу повністю відповідає вимогам процесуального права.
Після проголошення вказаної ухвали, а саме близько 14 год. 15 хв., судове засідання було закрито головуючим, наступна дата судового слухання визначена на 25.02.2016 року.
Одразу після проголошення вказаної ухвали, «активісти», що перебували в залі судових засідань, заблокували вихід із залу суду, використовуючи при цьому меблі, що були в приміщенні.
Ними були поставлені умови щодо негайного перегляду проголошеної ухвали, її скасування та зміни запобіжного заходу на такий, що просили адвокати обвинувачених.
В іншому випадку, судді, секретарю судових засідань, двом представникам потерпілих та прокурору не дадуть вийти із зали судових засідань до моменту повного виконання їх вимог.
При цьому зі сторони «активістів», діяльність яких очолював та координував гр. Антон Петрівський, батько одного із обвинувачених Іван Марзак та інші невідомі особи (в тому числі депутат Львівської обласної ради, який відмовився назвати своє прізвище), лунали погрози, грубі образи, нецензурні висловлювання в бік головуючого та інших учасників процесу. Дані особи вказали, що навіть до туалету нікого не випустять і в грубій формі запропонували головуючому судді, яка при цьому є жінкою, за необхідності справляти свої природні потреби прямо у залі судового засідання, оскільки таке блокування за необхідності буде тривати не одну годину і не одну добу.
Таким чином, «активістами» на чолі з Антоном Петрівським та Іваном Марзаком, було незаконно позбавлено волі та можливості вільно пересуватись головуючому судді, двом представникам потерпілих, прокурору та секретарю судових засідань.
В подальшому, а саме після 17 год. 30 хв. вказаними «активістами» було повністю перекрито входи до Галицького районного суду м. Львова.
Окремо хочу звернути увагу на повну бездіяльність працівників національної поліції (підрозділу Грифон) та працівників патрульної поліції, які жодним чином не втрутились в дану ситуацію та не здійснили жодної спроби припинити протиправні дії, хоча були безпосередніми свідками даних подій.
В подальшому, а саме близько 18.00 год., головуючому судді та секретарю судових засідань надали можливість покинути зал судових засідань, з умовою подальшого повернення.
До залу суддя більше не поверталась, оскільки, будучи жінкою, витримати таку кількість образ, погроз та тиску в свій бік є просто не можливим.
Присутні радикали обурились, що суддя не повернулась до зали судового засідання, а тому продовжили блокувати нас (прокурора та двох представників потерпілих) та повідомили, що ми повинні відповісти за те, що головуюча покинула зал судового засідання та начебто їх обманула.
Такі неправомірні дії «активістів» тривали орієнтовно до 20 год. 00 хв., тобто лише через 8 годин від початку судового засідання та 6 годин від початку блокування нам дозволили скористатись туалетом, про те із приміщення Галицького районного суду м. Львова нас не випускали, біля входів до суду та по периметру адміністративної будівлі були розставлені пости охорони «активістів», які мали при собі рації, завезли до приміщення суду спальні мішки, їжу, електрочайники і т.д.
В соціальних мережах лунали заклики до підтримки блокади зі сторони мешканців Львова, а також прохання про надання «активістам» фінансової допомоги – «благодійних внесків» для підтримки блокади.
Як було зрозуміло з розмов «активістів», в більшості це не мешканці м. Львова, а особи, що прибули із Закарпатської області, м. Києва та інших міст, окрім цього серед присутніх була особа (студент), яка ствердила в приватній розмові, що по суті не знає, що тут відбувається, вона «просто проти влади», а за присутність в приміщенні суду їй обіцяли заплатити та в подальшому заплатили 250 грн.
Заклики заступника голови Галицького районного суду м. Львова – п. Стрельбицького до «активістів» розблокувати суд залишились проігнорованими.
Згодом Іван Марзак та ще декілька осіб відбули до приміщення Прокуратури Львівської області, де мали розмову із Прокурором Львівської області – п. Федиком Р.Р.
В приміщення суду Іван Марзак повернувся близько 00 год. 30 хв., подякував «активістам» за участь у блокаді, дозволив їм розблокувати приміщення та повідомив, що між ним та Прокурором Львівської області досягнуто домовленості, що засідання по справі буде відбуватись 22 та 23 лютого 2016 року, обвинувачені почнуть надавати покази, натомість їм змінять запобіжні заходи, покарання буде умовним, а тому в середу, тобто 24 лютого 2016 року вони зможуть забрати обвинувачених додому.
Окремо слід зазначити стосовно батька одного із обвинувачених – п. Івана Марзака, який був одним із організаторів блокади суду і чий син приймав найбільш активну участь у завданні тілесних ушкоджень потерпілим, оскільки штик-ніж був саме в нього (зазначене підтверджується записами з камер відеоспостереження).
Іван Марзак це люстрований, колишній голова Комінтернівської державної районної адміністрації Одеської області та районної ради цього ж району, голова місцевого осередку Партії регіонів, фігурант декількох кримінальних проваджень, пов’язаних з розкраданням земель та бюджетних коштів в Одеській області, ревний прихильник політики Віктора Януковича, який після Революції гідності швидко «перефарбувався» у прихильника нової влади, а на даний час помічник народного депутата України Едуарда Матвійчука – колишнього одіозного губернатора Одеської області, ставленика того ж таки В. Януковича.
За даними громадських активістів м. Одеси, зокрема спільноти «Євромайдан Одеси» та ін., Іван Марзак посідає п’яте місце у чорному списку сепаратистів Одеської області, оскільки особисто відправляв автобуси з «тітушками» до м. Києва в період 2013-2014 років, а також, як вказали активісти: «Активно чекає Путіна» (достатньо просто ввести прізвище Марзак у інтернет-пошуковик «Google»).
Мережа інтернет переповнена відеороликами, статтями, виступами місцевого населення, громадських діячів та місцевих активістів, які повідомляють про антидержавну поведінку п. І. Марзака, його корупційну діяльність, а також пряму причетність до подій в м. Одеса, що мали місце 02 травня 2014 року.
Той факт, що така особа, чий син спільно з іншими трьома обвинуваченими, в стані алкогольного сп’яніння заледве не вбив двох людей, при цьому те, що потерпілі вижили є просто чудом і певною мірою рятує ситуацію самих обвинувачених, блокує суд, шантажує прокуратура, змушує його погоджуватись на умовний строк для обвинувачених є надзвичайно кричущою обставиною.
В самому серці мирного міста Львова, що знаходиться за 1000 км від лінії фронту, посеред ночі, п’яні особи, прикриваючись статусом учасників АТО (які їм були присвоєні рішеннями судів в порядку встановлення юридичних фактів, що були винесені коли вже обвинувачені перебували в СІЗО, а такий статус це єдина пом’якшуюча обставина в їхній біографії), ріжуть звичайних неозброєних перехожих, є немислимим та серйозним викликом громаді м. Львова та суспільству загалом.
На місці потерпілих могла опинитись будь-яка особа, яка не пройшла б поруч, а допомогла іншому, хто потрапив в біду і на кого з ножем напала група п’яних осіб.
Натомість, нікому невідомі «активісти», які жодного стосунку не мають до громадськості м. Львова, не уповноважені на це жодною громадською організацією, намагаються маніпулювати думкую суспільства, перекрутити очевидні факти, прикрити злочинні дії участю в АТО та користуючись цим фактом не застосовувати до винуватців покарання, що передбачено чинним законодавством України.
Таким чином, завтра кожен зможе вдягнути камуфльовану форму, відпустивши бороду, озброївшись ножами, вживши алкогольні напої, взявши з собою таких же друзів, буде сміло різати перехожих, вбивати, грабувати, ґвалтувати, а в подальшому прикриватись ідеями патріотизму, і як стверджували присутні на суді «активісти» - «Добровольці не злочинці!».
Зрозуміло, що обвинувачені отверезіли і хочуть на волю, усвідомлюють свою протиправну поведінку та невідворотність покарання, однак це не підстава звільняти їх з під варти, прикриваючись ідеями патріотизму та щирої любові до Батьківщини.
Іван Марзак хоче, щоб його син вийшов з СІЗО не понісши за скоєне передбаченої відповідальності, але в першу чергу є Закон, який встановлює таку відповідальність і цю відповідальність повинен нести кожен, незважаючи на те хто ти - патріот чи сепаратист.
Будучи помічником народного депутата, Іван Марзак як ніхто інший обізнаний, що таке Закон, як він формується, приймається і яку силу має.
В даному випадку ми не говоримо про звичайну «п’яну побутову бійку» з категорії «хто кому на ногу став» і яка закінчилась двома синяками на обличчі чи переломаним носом, як це намагаються представити «активісти» та обвинувачені, тут йде мова про тяжкі тілесні ушкодження, нанесені п’яною групою осіб, з застосуванням зброї, і саме основне, що без жодної на те причини, випадковим особам і в мирному місті.
В подальшому, а саме 22 лютого 2016 року о 11.00 год. призначено судове засідання у даній справі, однак таке не відбулось.
Цього ж дня близько 16.00 год. під тиском «активістів» засідання було проведено.
У даному судовому засіданні вчергове захисниками обвинувачених заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу, яке було задоволено та змінено чотирьом обвинувачем запобіжний захист на цілодобовий домашній арешт за місцями їх постійного проживання, тобто м. Одеса, м. Чернігів та м. Ніжин.
Прокуратура при розгляді клопотання покликалась на розсуд суду, тобто власної думки і позиції з цього приводу у органу обвинувачення не було.
До 19 лютого 2016 року прокуратура просить тримати під вартою обвинувачених, заперечує про зміну запобіжного заходу, а вже 22 лютого 2016 року позиція протилежно міняється і прокуратура покликається на розсуд суду.
Станом на сьогодні обвинувачені відпущені під цілодобовий домашній арешт, наступне засідання призначено на 25.02.2016 року о 11 год. 30 хв. в приміщенні Галицького районного суду м. Львова (м. Львів, вул. Чоловського, 2).
За попередньою інформацією, обвинувачені мали б почати давати покази (до цього вони відмовлялись їх надавати)».
