Генії століття XVIII та XX. Віртуозний дует – Вольфганг Амадей Моцарт і Моріс Равель – наповнять осінній львівський вечір, який відбудеться у неділю, 23 жовтня, у Львівській обласній філармонії яскравими нотами.
А представлять їх для львівської публіки солістка Варшавської камерної опери Ольга Пасічник (сопрано, Україна-Польща) та її сестра, засновниця і й директорка Українського Інституту у Швеції Наталія Пасічник (фортепіано, Україна-Швеція).
Моріса Равеля називали то неокласиком, то імпресіоністом. Він дотримувався традиційного формотворення, а потім раптово додавав джазові ноти. Його надихав Схід, танці та народні мотиви різних країн. Композитор полюбляв експерименти і сам називав себе послідовником Моцарта, оскільки той — за словами Равеля – підтвердив, що “що музика може братися за все, наважуватися на все, і виражати усе, аби тільки вона зачаровувала і, врешті, лишалася музикою”.
Концерт для фортепіано з оркестром Соль мажор — це «лебедина пісня» композитора. Один з його останніх творів, робота над яким так захопила Равеля, що він навіть відклав свої інші, більш монументальні проекти. Критики відзначають у ньому поєднання життєствердних та світлих мотивів, лаконічність та ясність форми.
А цикл пісень «Шахерезада» віднесе нас на грань XIX i XX століття, де, як писав автор тесту до цих пісень, добрий друг Равеля Трістан Клінгзор, інтерес до Сходу просто дзвенів у повітрі. Все це композитора вклав у «Шахерезаду», тому вона стала яскравим й захопливим представником французького музичного орієнталізму.
З ХХ cтоліття слухач помандрує в минуле — до мистецького наставника Моріса Равеля, до творчості австрійського генія Вольфганга Амадея Моцарта, чий творчий доробок за всього 35 років життя сягнув 600 композицій.
Твори Моцарта, обрані для цього концерту — цікаві, оригінальні, а головне — різні. Адже на слухачів чекають і розкішне фортепіано з оркестром, і арії у виконанні солістки Варшавської камерної опери Ольги Пасічник. Концерт № 23 для фортепіано з оркестром Ля мажор, написаний у 1786 році у Відні, називають найпопулярнішим серед творів Моцарта та особливо виділяю його другу частину. А Симфонію № 37 Соль мажор до 1907 року навіть не вважали роботою композитора. Проте всі вони знайомлять з Моцартом — світлим, піднесеним і класичним у найкращому сенсів цього слова. В сенсі високого класу та виняткового рівня, який оцінив весь світ.
