Слухай онлайн
Історія

Корона Данила Галицького - міфи та факти

Уже більше як 20 років в Україні обговорюється питання долі корони Данила Галицького. За цей час ця історія обросла багатьма міфами та домислами, майже як справа із золотом гетьмана Полуботка у банках Великобританії чи з шапкою Володимира Мономаха.

Найпоширенішою версією існування корони є та, що у XVIII столітті вона була перероблена на митру (богослужбовий убір єпископа – авт.) Перемишльських єпископів греко-католицької церкви і пропала під час Другої світової війни. Дивно, але за роки дослідження цієї проблеми ніхто із пошуковців не звернувся до матеріалів кримінальної справи останнього власника корони-митри – єпископа Йосафата Коциловського. Розібратись де міфи, а де факти у цій справі, спробували й ми.

De profundis

З історії відомо, що князь Данило Галицький спільно зі своїм братом Васильком Романовичем у 1238 році перемогли рицарів Тевтонського ордену у битві під Дорогочином (нині територія Польщі – авт.). Також загальновизнаним є факт, що саме у цьому місті у 1253 році представник Папи Римського Інокентія IV коронував Данила. Русь стала королівством.

Данило Галицький

Наступну згадку про корону знаходимо у 1340 році, коли польський король Казимир ІІІ захопив місто Львів і як трофеї вивіз княжу скарбницю, зокрема і корону Данила.

З цього часу будь-які відомості про монарший вінець зникають. Черговий раз згадка про корону Данила з’являється у XVIII столітті, проте вже у вигляді митри Перемишльських єпископів.

Історія, якої дотримуються більшість пошуковців корони Данила, говорить, що вона була перероблена на митру Перемишльського єпископа Юрія Винницького протягом 1700-1713 років. Митра зберігалась з великою пошаною і використовувалась лише на визначні свята – 1-2 рази в рік.

Наприкінці ХІХ століття Перемишльським єпископом був Іван Ступницький. Окрім духовного сану, владика дуже цікавився нумізматикою та історією мистецтва. Власне, він і залишив для нас дуже цінний опис цієї корони-митри:

«Виготовлений з міді головний убір інкрустований 972 маленькими рубінами та 300 маленькими перлинами в переділах. Коштовні камені погано відшліфовані. Рубінових хрестик на митрі походить з XVII століття. Основною цінністю митри – є дві великі перлини».

Історики мали би засумніватися, а чи була митра справді перероблена з корони? Адже малоймовірно, що Папа посилав би Данилу корону виготовлену з міді, а не з золота. Також неправдоподібним є використання в короні рубінів. У той час частина Русі була захоплена монголо-татарами, а рубіни – це камені, що їх використовували кочівники для оздоблення збруї своїх коней. Тому наявність цього каміння на короні могла б принизити і образити Данила, чого Папа, очевидно, не хотів.

Чергову згадку про корону знаходимо у часи Першої світової війни. Під час свого відступу із Перемишля у 1915 році війська Російської імператорської армії викрали єпископську митру, а російський історик Євген Шмурло відвіз її до Москви. Вже після завершення війни через засідання Ліги Націй українському духовенству вдалося добитися від Радянського Союзу повернення реліквії. Митра таки повернулась в Перемишль, хоча була обкраденою та пошкодженою. З неї було вирвано діамант (цікаво, що у описі Ступницького про нього немає згадки – авт.), знято хрестик та обдерто золоту парчу. Тогочасний Перемишльський єпископ Йосафат Коциловський у 1926 році відправив її на реставрацію до Чехословаччини.

Митра Перемишильських єпископів

Загублена у вирі Другої світової війни

У 1939 році Німеччина та СРСР напали на Польщу. Місто Перемишль, через яке протікає річка Сян, було поділене на зони окупації: один берег відходив до німецьких військ, а інший до радянських. Владика Коциловський разом із короною-митрою опинився під радянською окупацією. Боячись чергового викрадення реліквії, єпископ прийняв рішення розібрати її та відправити у німецьку зону окупації Перемишля.

Дослідники, посилаючись на спогади о. Миколи Деньо (працівник Перемишльської єпархії – авт.), стверджують, що саме у 1939 році останній отримав від
о. Коциловського завдання сховати митру. Що, власне, і зробив, заховавши її у підвалах єпископських палат, накресливши при цьому детальний план схованки.

Однак, чи було так насправді?

Заарештований у 1946 році владика Йосафат Коциловський подав інші відомості. На одному із допитів, слідчий зацікавився короною Данила Галицького. У відповідь єпископ підтвердив, що корона була перероблена на митру та детально описав її:

«Корона зроблена із жовтого металу та являє собою циліндр, на якому є чотири великі і чотири малі зубці. Ці зубці прикрашені орнаментом та дорогоцінним камінням. Спереду і ззаду на короні розміщено великі овальні перлини.

До корони був дороблений верх і вона, таким чином, була перероблена на митру. Цей верх зроблений із парчі із намальованими шестикрилими ангелами. Окрім цього, до корони були дороблені два промені, що перехрещувались і на них встановлено хрест.»

Далі владика підтвердив те, що митра була викрадена російськими військами під час Першої світової війни та через міжнародні договори була повернута до Перемишля. Також він зазначив, що у 1939 році вирішив сховати митру. Єпископ детально розповів, як він переховував корону-митру та дорогоцінності з неї:

«Саму основу я передав у Перемишльську капітулу (колегія духовенства вищого рангу – авт.), і вона зараз зберігається в бібліотеці або захристії церкви. Дорогоцінне каміння я зняв з корони і передав одному монаху-василіанину, який у 1940 році переїздив із радянської сторони на територію, окуповану німцями. Це я зробив із тією метою, щоб дорогоцінне каміння переправити за кордон і зберігати в Перемишльському монастирі василіан».

Єпископ не зміг, або не захотів пригадати прізвище монаха, через якого передавав дорогоцінності. Єдине, що зазначив о. Йосафат, що із ним було ще двоє монахів.

Єпископ Йосафат Коциловський

Отже, відповідно до свідчень о. Коциловського сама основа корони-митри станом на 1946 рік (час арешту – авт.) ще зберігалась в єпархіальній церкві. Тому о. Деньо міг її заховати лише після цього, а не у 1939 році.

Водночас цікава доля дорогоцінностей з корони-митри, зокрема, двох перлин, що справді могли походити ще із монаршого вінця Данила. Про це знаходимо інформацію у тих же ж протоколах допитів о. Коциловського:

«В той момент, коли Україна була окупована німцями, я мав зустріч із настоятилем-ігуменом Перемишльського монастиря василіан – о. Барабашем і запитував в нього, чи він отримував дорогоцінності, що були передані мною на зберігання.

Отець Барабаш відповів, що він тоді ще не був ігуменом монастиря, але знає, що цінності таки були привезені до нього. Окрім цього, о. Барабаш зазначив, що ці коштовності скоріш за все були відправлені в Берлін до Папського нунція Орсеніго.»

Отже, найцінніше, що було в короні-митрі могло під час Другої світової війни потрапити до Берліну, а звідти й до Ватикану.

Єпископ Григорій Лакота, що був заступником владики Коциловського, а у 1939-1941 роках опікувався Перемишльською єпархією в німецькій зоні окупації був заарештований разом із останнім у 1946 році. Отець Лакота теж подав цікаві відомості про корону-митру:

«Єпископ Коциловський прислав мені певні речі через одного священика із ордену василіан, прізвища якого я не знаю. Серед цих речей був кусок матерії з корони Данила Галицького.»

На запитання слідчого, чи було дорогоцінне каміння серед речей, які привіз священик, о. Лакота відповів:

«Ні. Серед переданих мені речей дорогоцінного каміння з корони Данила Галицького – не було.»

Єпископ Григорій Лакота

Також на одному із допитів о. Лакота розповів історію походження корони-митри:

«Я зацікавився історією цієї корони і по архівних даних встановив, що ця митра була перероблена із інших митр. По даному питанню в нашому архіві були відповідні записи. Зроблена вона була наприкінці XVII – на початку XVIII століття по вказівці єпископа Вінницького. Він же ж прикрасив цю митру дорогоцінним камінням.

В зв’язку із наявністю таких даних в архіві я прийшов до висновку, що ця митра дійсно була перероблена із інших митр і не була короною Данила Галицького.

Я в цьому переконався ще й тому, що металічна оправа цієї митри не була ні срібною, ні золотою. Цілком зрозуміло, що корона не могла бути зробленою із простого металу.»

На цьому допити єпископів стосовно корони-митри завершились. Будь-яких інших даних щодо її пошуку співробітниками МГБ не вдалось виявити.

Отець Деньо та повоєнні розшуки корони

Отцеві Миколі Деньо у 1946 році вдалось уникнути арешту і залишитись на території Польщі. Він заховав те, що залишилось від Перемишльської митри – основу і парчу в підвалі єпископських палат та накреслив схему схованки. Згодом він опинився у Варшаві і передав у монастирі василіан цю схему настоятилю-ігумену Павлу Пушкарському.

У 1953 році їх обох заарештувала польська комуністична спецслужба. На допитах вони розповіли про сховану митри. Невідомо, чи польським «гебістам» вдалось її відшукати, чи вона досі перебуває у схованці. Відомим є те, що в цій справі до Перемишля справді виїжджала слідча група, однак результат цієї поїздки не задокументований.

Підсумовуючи, можна сказати, що митра Перемишльських єпископів вочевидь не була короною Данила, адже була перероблена із інших митр і виготовлена з некоштовного металу. Основа митри, цілком ймовірно, знаходиться на території Польщі. А ось найцінніше – коштовне каміння, зокрема дві перлини, що справді могли походити із монаршого вінця, можуть, напевно, зберігатися у Ватикані.

Пошуки продовжуються.

Стаття підготовлена за матеріалами кримінальної справи Коциловського Й., Лакоти Г. та інших (Галузевий державний архів СБУ)

Володимир Бірчак, історик, науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху

Інтернет-видання «Гордон»

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Завантаження...
Loading...