12 червня 1999 р. – помер старшина УПА, командир Воєнної округи УПА «Лисоня», старшина для спеціальних доручень Крайового військового штабу УПА-Захід, довголітній політвʼязень Омелян Польовий – «Остап». До цього дня ГалІнфо спільно із Центром досліджень визвольного руху публікує колекцію фотографій з життя цього командира
Польовий Омелян Гілярійович (“Остап”, “Данило Очерет”, “Довгуш”, “Якір”, "Ясь"; 3.01.1913 р., с. Ярчівці Зборівського р-ну Тернопільської обл. – 12.06.1999 р. м. Тернопіль)
Після закінчення у 1924 р. народної школи в рідному селі вступив до Тернопільської української гімназії, де під час навчання належав до Пласту, а згодом, мабуть, до УВО. Влітку 1932 р. вступив до ОУН. Борючись проти польської окупаційної адміністрації, О. Польовий упродовж кінця 1920-1930-х рр. кілька разів потрапляв на лаву підсудних за проукраїнські погляди, сутички з поліцією, розповсюдження листівок ОУН та створення україномовних шкіл для дітей.
У вересні 1939 р, під час німецько-польської війни, О. Польовий очолює Зборівську повітову екзекутивну ОУН. Після приходу Червоної армії у лютому 1940 р. переходить у німецьку зону окупації. Пройшов навчання у німецькій поліційно-розвідувальній школі в лижному пансіонаті “Стамара” в м. Закопане (суч. Польща), а літом 1940 р. очолював канцелярію колишніх політичних в’язнів в Українському комітеті допомоги біженцям і полоненим (згодом - Український Допомоговий Комітет).
У травні 1941 р. відправлений у тренувальний табір в Нойгамері (зараз м. Свентошув у Польщі), де проходило формування Північної групи ДУН – Легіону ім. Степана Бандери, що в німецькій армії ідентифікувався під назвою Спеціальний відділ “Нахтігаль”. З цим підрозділом Омелян вступав до Львова, Тернополя, Гримайлова, а після реорганізації служив у Білорусії, де у серпні 1942 р. проходив курси чотових.
Весною 1943 р., після повернення з “Легіону” до дому, Омеляна Польового залучають до формування у Дрогобиччині збройних підрозділів УНС. Тут він під псевдо “Остап Шухай” зайнявся вишколом першого куреня ім. Кривоноса. На осінь 1943 р. в курені було створено 2 сотні УНС
Орієнтовно, у жовтні 1943 р. О. Польового скеровують у Тернопільщину на посади обласного командира УНС та військового референта у складі обласного проводу ОУН. Із формуванням зимою 1943-1944 рр. Тернопільської воєнної округи УПА «Лисоня», Омелян Польовий (“Остап”) призначений командиром цієї округи.
Очоливши ВО 3 “Лисоня” О. Польовий почав створювати відділи УПА та формувати військовий штаб. Перехід німецько-радянського фронту відділи УПА здійснювали за вказівками штабу ВО у складі двох груп, перед якими поставили завдання зберегти відділи та вийти у радянське запілля (тил). У групу, що формувалася біля присілка Кам’янка с. Мельна Рогатинського р-ну Івано-Франківської обл. під командуванням “Остапа”, входили сотні “Орли”, “Лісовики”, “Чорноморці”, підстаршинська школа, боївка повітового провідника ОУН Перемишлянщини Андрія Какуна (“Грек”) з повітовими та районними провідниками.
На першу половину осені 1944 р. припадає найбільш активний період формування та діяльності відділів у ВО 3 “Лисоня”. У цей час, за підрахунками, Омеляну Польовому, як командиру Тернопільської воєнної округи, підпорядковувалось більше 24 сотень повстанської армії. На підставі цього можна зробити припущення, що загальна чисельність підрозділів підпорядкованих ВО становила близько 4 тис. стрільців.
У серпні 1944 р. О. Польовий очолив курінь, а у першій декаді вересня – загін УПА, з якими провів кілька значних боїв із підрозділами НКВД. Під час бою на хуторі Альбанівка біля с. Нетерпинці Зборівського р-ну 27 вересня, “Остап” отримав поранення, після якого обов’язки командира над загоном передав В. Якубовському (“Бондаренко)”, а над воєнною округою – І. Шанайді (“Степанович”).
Одужавши, Омеляна Польового під пс. “Якір” і “Ясь” у квітні 1945 р. переводять у КВШ УПА-Захід старшиною для спеціальних доручень та військовим інспектором, де він очолював зв’язкові лінії. За діяльність на Тернопільщині Головний військовий штаб УПА надав “Остапу” ступінь поручника з датою старшинства від 14 квітня 1945 р. та відзначив Бронзовим Хрестом бойової заслуги (від 14 січня 1945 р.)
У Львові 1 квітня 1946 р. “Ясь” потрапив у полон та засуджений до розстрілу, згодом вирок змінили до 25 років виправно-трудових таборів. У 1971 р. Омелян Польовий звільнився із ув’язнення, через деякий час поселився у Тернополі та дочекався проголошення Української Незалежності. У 1992 р. коротко став членом Тернопільського КУН, а з 13 жовтня 1995 р. почесним членом Головної Булави Всеукраїнського Брацтва ОУН та УПА. Помер Омелян Польовий 12 червня 1999 р. у м. Тернопіль, похований на Микулинецькому кладовищі.
За матеріалами статті Серігя Волянюка, спеціально для ГалІнфо – Командир УПА, що відсидів 25 років у таборах
Детальніше із постаттю О. Польовго можна ознайомитись у опублікованій Видавництвом "Літопис УПА" книжці - "Омелян Польовий "Остап"
