Український журналіст Айдер Муждабаєв в проєкті #ВідвертаРозмова_з про російську агресію, “хороших” кацапів та олігархів-рабів.
Айдере, ти - один з небагатьох, хто чітко спрогнозував війну, яку рашисти розв'язали проти України. Звідки була така впевненість?
Найстрашніше те, що я говорив не лише, що вона буде, але й про те, як саме це все розпочнеться. В перші дні війни я перебував у стані, коли мій страшний сон став реальністю. Вони зробили саме те, на що я чекав. Коли мені в Києві говорили, що не буде великої війни, я мав переконання, що саме тут впадуть бомби, крилаті ракети та сюди увійдуть танки. Цього не могли собі уявити 90, а може й всі 99% українців.
Ця умовно далека війна, яка тривала вже багато років на Донбасі, приспала та заспокоїла багатьох українців. Люди не вірили, що вона переросте в щось більше.
Як можна було вірити у велику війну в центрі Європи, в той час, коли у нас є інтернет, Tesla, мобільний зв’язок, люди планують польоти на місяць тощо?
Як виявилось, одне іншому не заваджає: дикунство та людожерство може існувати поруч із цивілізованістю.
Зараз ми бачимо, що вони роблять, що хочуть зробити і їх ніщо не зупиняє. Рашисти були абсолютно впевнені, що світ трохи поопирається і проковтне це як завжди. І підстав для цього було надто багато. Якщо ти десятки разів робиш щось абсолютно дике, а тобі це вибачають, то в тебе формується “звичка терориста”.
Зараз лише Збройні сили України карають їх фізично. А інші? Той самий президент Макрон боїться навіть назвати Путіна злочинцем. Всі бояться, переконують, що не хочуть з ним воювати. Росіяни попри санкції досі думають, що всіх переграють і що їм терміново треба добити Україну, а далі все якось налагодиться.
Думаєш, вони досі не зрозуміли, що їхній план пішов не за задуманим сценарієм?
Я думаю, що розумом зрозуміли, але на рівні відчуттів вони ще думають: “Ну влаштував захід якусь економічну блокаду, але після окупації Криму теж щось робили, було важко, але ми зможемо підлаштуватись, адже з нами Китай, Іран”. Їхня пропаганда досі переконує, що проти них виступає лише декілька країн світу, яких примушує США.
Там не треба чекати на якесь прозріння аж до того часу, поки не почнеться реальний голод. А голод там ще не почався і не зрозуміло, коли почнеться.
Я думаю, що тисячі загиблих рашистів прямо не впливають на їхнє сприйняття. Але потрібно зрозуміти, що це таки має накопичувальний ефект і критична точка таки буде. Що буде опісля? Я не знаю. Чи буде бунт? Чи будуть посилені репресії і почнуть заповняти законсервований ГУЛАГ?
Я не чекаю від росії ні на що добре і не вірю в їхнє бажання йти на якісь перемовини.
А як же наші вічні пошуки хороших росіян? Дівчинка з плакатом, “опозиційний журналіст”, актор, який прозрів?
20 років ти працюєш в програмі, яка видавала пропагандистські сюжети, саме та редакція видала сюжет про “розіпнутого хлопчика”, а потім ти виходиш в з плакатиком “No War” і все? Ти можеш претендувати на громадянство Франції? Супер.
Ця ж Овсяннікова, яку на руках готові були носити деякі українці, вже дає інтерв’ю французькі ЗМІ, де розповідає, що санкції треба знімати, що вони б’ють по невинних людях: “Так є війна, є руйнування міст, але треба годувати пересічних громадян росії, які ні в чому невинні“. Це мораль, яку вони будуть просувати і далі. Впевнений, що якщо ця акція не була запланована з самого початку ФСБ, то зараз її використають на 100%. Вони почнуть волати про гуманітарну катастрофу не в Маріуполі чи Харкові, а в москві.
Це зміщення акцентів і створення фону співчуття. Вони думають, що західні ЗМІ колись втомляться від України, а водночас їхні ліберали будуть розповідати про санкції, які б'ють по нещасних росіянах, яким не вистачає їжі та ліків. І вони не акцентують на тому, чому цього не вистачає. Причини немає, але “пожалійте нас”.
Це саме така гібридна війна: з одного боку - бомби, а з іншого - “хороші росіяни”, яких треба пожаліти і яким треба дати поїсти.
Або та сама Чулпан Хаматова заявляла 5-6 років тому, що для неї краще Північна Корея, ніж демократична революція. Зараз вона, звісно, втекла до Європи і щось розповідає про Україну. І цій людині повинні вірити? Треба відповідати за свої слова!
На щастя, інтернет пам'ятає все і довести участь цих людей у гібридній агресії дуже просто.
Ті хто там розумніший, швидко втекли з росії в перші дні війни. Хтось - до Ізраїлю, хтось - до Америки, хто куди. Зараз вони просто намагаються задешево купити собі індульгенцію.
На мій погляд, вони всі - злочинці. Вони всі в той чи інший спосіб визнавали окупацію Криму, прикривали свій рейх і створювали йому більш-менш привабливий та цивілізований вигляд. І вони зараз продовжують це робити. Вони ніколи не назвуть себе фашистами.
Вся ця ліберальна колона свідомо чи несвідомо працює на свою країну.
А Невзоров, який знову з’явився на горизонті?
Це людина, яку я особисто знаю. Колись, років 10 тому, про нього як публіциста всі забули, він нічого не писав. Тоді, зокрема, я його переконував, що він таки має писати актуально-політичну публіцистику.
Зараз він - людина, яка викликає у мене найбільшу повагу. Я розумію, що до нього є старі претензії у литовців. Був період, коли він поводився як зразковий імперіаліст, але все ж таки зрозумів, що не мав рації. І послідовно останні роки говорить одне і те ж саме. І я навіть йому написав, що пишаюсь тим, що він робить.
З усіма тими застереженнями про росіян в принципі він це все робить чесніше за будь-яке “Ехо Москви”, “Нову газету” чи “Дождь”. Він окрема особистість. Думаю, що його діяльність викликає певну повагу.
Всі решта російських журналістів - це просто кінчене дно.
Зараз багато говорять про російських олігархів і їхній можливий вплив на Путіна.
Олігархів у класичному сенсі цього слова на росії не існує. Як не дивно, тут Пєсков не збрехав. Адже олігарх - це той, хто впливає на політику, а вони на політику вже давно не впливають. Вони давно існують як підлеглі. Їм просто Путін говорить, що купити і що профінансувати, і вони це роблять. Вони не мають жодного політичного впливу, і нема надії, що їхні олігархи щось там змінять.
Це просто раби - багаті раби.
Тобто сподівання, що олігархи змістять Путіна, - марні?
Ну ось я приклад наведу. Леонід Федун - один зі співвласників “Лукойл” і ФК “Спартак”, він - дуже багата людина. Нещодавно дав інтерв’ю і заявив, що його позбавили 99% статків. І що? Він звинувачує Путіна? Ні!
Олігарх на росії - більший підлеглий Путіна, ніж будь-який алкаш у Тамбові. Вони дуже хочуть, щоб Путін кудись випарувався, але вони ніколи не скажуть цього публічно. Вони всі розуміють, що стали тим, ким є тому, що Путін їм дозволив.
А так звані російські опозиціонери? Зокрема Навальний? Взагалі чи існує на росії опозиція?
Давайте чесно скажемо, що єдину опозицію після вбивства Нємцова вдавав зі себе Навальний. Але я завжди казав, що Навальний - це апріорі зло для всього цивілізованого світу, зокрема для України. Він намагався називати Путіна не вбивцею та терористом, а крадієм. Він боровся не з агресивною політикою росії, а з корупцією.
Нагадаю, що він виправдовував окупацію Криму і в очах своїх прихильників фактично легалізував окупацію України.
Ця людина просто хоче, щоб на росії не було корупції і його рейх мав змогу вбивати людей ефективніше. Слава богу, що на росії не відбулось жодної боротьби з корупцією, інакше їхня армія була б значно сильнішою та боєздатнішою.
Тобто кожен російський так званий опозиціонер просто хоче зайняти місце Путіна?
Аякже! Це єдина модель поведінки в печері. Це не суспільство, це плем'я, поведінка якого базується на принципах наявності альфа-самця.
Якщо якимось чином завтра Путіна не стане? Це вирішить ситуацію?
Повернімося до того, що росія - це таке печерне суспільство. Роль лідера в ній дуже важлива. Якщо він піде в будь-який спосіб, то ситуація зміниться. Звичайно, що російський фюрер не може сказати, що він помилився. А інша людина може сказати, як Хрущов після Сталіна. Звичайно, що не можна сподіватися, що щось зміниться одразу за хвилину, але з цією людиною можна буде розмовляти і по-іншому тиснути.
Так, персональний фактор впливає. Коли вони побачать, що Путіна немає, там просто почнуться відцентрові процеси, які неможливо спрогнозувати. Коли вони відчувають, що центральна влада слабка, то там миттєво почнуться процеси розпаду і вони будуть думати, як себе врятувати.
Процес розпаду росії однозначно вже запущений. Питання в тому, чи його дотисне Захід, - ось і все. Їх годувати дешевше, ніж воювати з ними. Цю систему треба нарешті добити. І якби Захід об'єднався, то це було би питанням декількох місяців.
А чи мала росія шанс піти в правильному напрямку і позбутися свого імперства?
Здавалося, що такий момент був у 1996 році, коли Єльцина вдруге обрали президентом. Але це було лише стороннє враження. Він виглядав як проєвропейська людина, але вся риторика таки була повернена до проімперської. І вже Путін прийшов на добре підготовлений ґрунт імперії. Йому залишилось тільки підірвати декілька будинків і спрямувати весь негатив росіян на Чечню. Останню всі кинули, ніхто не захистив, зокрема Америка. А потім настав період повної безкарності. Він тому і напав на Україну, що відчув повну безкарність.
Я не буду зараз давати прогнозів на майбутнє росії. Зараз на це впливає занадто багато чинників і багато того, чого ми фізично не можемо знати. Я думаю, що зараз майбутнє залежить від Збройних сил України і військового керівництва ЗСУ - молодих і дуже класних та розумних українських генералів, які є повною протилежністю російським. Також дуже багато залежить від дипломатії, від зусиль Зеленського та Кулеби у переконанні Заходу, що санкції потрібно посилювати кожен день. Але якби не ЗСУ, то нічого б цього не було.
Розмовляв Андрій Маринюк
