Богдан Костик (на фото справа) - знайома фігура львівському вболівальнику. За свою кар’єру він встиг пограти за ФК «Рава» з Рави-Руської, закарпатську «Сваляву» та стати справжнім улюбленцем вболівальників винниківського «Руху».
Сьогодні він – головний тренер ФК «Юність» з Верхньої Білки, чинного володаря Кубка Львівської області з футболу. Про прихід у команду, формування колективу та амбітні цілі Богдан Костик розповів в інтерв’ю нашому сайту.
Богдане, сьогодні Ви є головним тренером футбольного клубу «Юність». Наскільки важко дався перехід від поля до тренерської лави? Чи змінились у Вас робочі стосунки з людьми, які були Вашими одноклубниками й одразу стали підопічними?
Не було фактично жодних проблем з перелаштуванням. Це нормальні робочі стосунки, тому усе наладилося за лічені дні.
Коли впродовж Вашої кар’єри гравця Ви вперше задумалися над тим, щоб продовжити роботу у футболі після того, як, умовно кажучи, повісите бутси на цвях?
Звичайно, думка про те, щоб стати тренером, не з’явилася спонтанно в один день. Уже давно я виношував цю ідею, хотів спробувати себе. Усе логічно, адже впродовж своїх виступів я готував себе до цієї роботи.
Ви розпочали тренерську діяльність у винниківському «Русі», однак зараз очолюєте іншу команду. Як виник варіант з посадою головного тренера у ФК «Юність» Верхня Білка?
Коли працював на тренерській посаді в ФК «Рух», з’явилася можливість пограти за «Юність». Після сезону надійшла пропозиція від президента клубу Олександра Вікторовича Ролька очолити команду. Однозначної відповіді одразу я дати не зміг, однак після владнання певних питань з винниківським клубом з радістю пристав на цю пропозицію. Звісно, непросто було прощатися з «Рухом», оскільки з цією командою був багато років. Втім, тішить те, що до мого рішення усі поставилися з розумінням і можу усіх запевнити, що образ ніхто ні на кого не тримає. Буду тепер підтримувати «Рух» уже в якості вболівальника.
Минулого сезону Ви брали участь у змаганнях в основній обоймі. Чи цього року будете поєднувати роботу тренера та ігрові обов’язки?
Поки що продовжую виступи як гравець. У подальшій перспективі не можу давати жодних гарантій, але поки можу приносити користь команді, то гратиму.
У «Юності» грають футболісти, що мають досвід виступів на найвищому рівні: Віталій Романюк, Ярема Каваців, Володимир Федорів. Чим клуб заманює таких гравців до себе?
Зрозуміло вже, що перед командою стоятимуть найвищі завдання. Гравці мають різні причини, можливо, хтось хоче вже грати поближче до дому. Однак однією з найголовніших є наш президент Олександр Ролько. Усі знають, що він людина, яка зробить усе задля команди. Футболісти бачать, що наша команда є стабільною й добре організованою, тому й без проблем погоджуються допомогти нам у вирішенні турнірних завдань.
Наскільки давно Ви знаєте президента «Юності» Олександра Ролька?
Президент «Юності» - справжній фанат футболу, звісно, в хорошому розумінні цього слова. Ми з ним знайомі ще фактично з шкільних років. Ще у жодному питанні він не відмовив, скажу вам так: таких президентів ще треба пошукати.
Минулий сезон завершився для команди трофеєм – Кубком Львівської області. Наскільки відтоді змінився склад? Чи буде ще перед початком нового чемпіонату якесь підсилення?
Склад змінився десь на 60%. Багато це чи мало? Скажемо так: гравці, що прийшли, мене влаштовують, вони здатні виконати завдання, котрі будуть поставлені перед командою. Хотілось би, можливо, ще одного-двох гравців хорошого рівня. На сьогодні нас уже підсилили Андрій Жук – екс-голкіпер ФК «Львів», надзвичайно досвідчені Володимир Федорів та Ярема Каваців (зіграв декілька матчів за команду ще минулого сезону), брати Сідельники з ФК «Юність» Гійче та два гравці з юніорської команди винниківського «Руху».
У списку новачків є два вихованці винниківського «Руху». Чи не розглядаєте можливість завдяки гравцям із професійних клубів Львівщини досягати результатів? Розглядали як варіант таку співпрацю?
Ми - клуб, який ставить перед собою завдання. Виховувати молодь для інших – не наш пріоритет. Гравці, які прийшли, якщо не зараз, то вже в піврічній перспективі мають стати людьми основної обойми. У професійних клубів Львівщини на сьогодні є команди, з якими і відбувається схожа співпраця.
Під які завдання формується команда? Чи обмежуються Ваші амбіції вдалим виступом в обласному чемпіонаті?
У клубу є амбіції щодо участі у Всеукраїнських змаганнях. Зрозуміло, що в перспективі такі плани є. Проте ми досі не вирішили, буде це кубок чи чемпіонат. Минулого сезону ми уже брали участь у розіграші Кубка України серед аматорів. Цього сезону теж плануємо випробувати себе проти інших колективів.
Де сьогодні тренується команда? Як вибудований процес підготовки у «Юності»? Чи задоволені Ви умовами, у яких команда проводить свої тренування?
Гріх жалітися на умови. Президент робить все від себе залежне, зараз ми тренуємося у Винниках, на штучних полях стадіону імены Богдана Маркевича. Ми тренуємося чотири рази на тиждень, також зараз це контрольні ігри, матчі Меморіалі Ернеста Юста. Вважаю, що наш тренувальний процес побудований відповідно до потреб, можливостей і завдань, однак краще про це запитати у гравців.
Ви дотримуєтеся думки, що тренер повинен підтримувати у команді строгу дисципліну чи повинна бути легка і невимушена атмосфера?
Хочу підкреслити, що зараз у команді дуже хороший мікроклімат. Є час, коли ми можемо посміятися, «потравити» одне одного, в інших випадках – абсолютно нормальна і робоча атмосфера. Жодних проблем.
Новий сезон уже от-от стартує. Наскільки готова команда до нього?
Не берусь сказати, що ми точно готові відсотків на 70-80. Можу стверджувати, що на початок сезону команда не може бути готовою на сто відсотків. У такому випадку всередині чемпіонату можна потрапити в яму, отримати негативні результати від перевтоми уже досить швидко. У фізичному плані команда повинна додавати уже по ходу сезону через ігри, тренувальний процес. Зараз ми на хорошому фізичному рівні, уже ближче до початку чемпіонату проведемо тести, де й побачимо справжній рівень готовності. Після товариських матчів з професійними «Прикарпаттям» та «Львовом» я задоволений своїми гравцями.
Кого вважаєте головними конкурентами у Чемпіонаті Львівської області?
Цей розіграш чемпіонату обіцяє бути одним з найцікавіших за останні роки. У нас зібралося чимало рівних за силою команд. Звичайно, ФК «Миколаїв» захоче захистити свій титул, СКК «Демня» буде робити все, щоб невдачі минулого сезону були забуті. ФК «Самбір» теж не можна скидати з рахунків, вони живуть планами про боротьбу за найвищі місця. Львівська «Погонь» теж може вразити суперників.
Чим повинен вразити гравець, щоб переконати Вас у його профпридатності?
По-перше, швидкість. Сьогодні у футболі без неї ніяк. Також важлива техніка, не люблю тупих футболістів. У такому компоненті, як прийняття рішень, теж необхідна швидкість. Психологічно неготовому футболісту ніколи не вдасться заграти на 100% своїх можливостей, це було і залишається невід’ємною частиною того, що робить спортсмена професіоналом, людиною з менталітетом переможця.
Участь команди у змаганнях аматорського рівня уже реальність. Наскільки далекою «Юність» є від статусу професіоналів?
Звісно, цього хочеться. Однак ми йдемо не революційним, а еволюційним шляхом. Побачимо з часом, до чого ми дійдемо. Поки що тримаємо в голові цей сезон. Плануємо продемонструвати у ньому свої найкращі якості на аматорському та обласному рівні.
ФК «Юність» прагне рости у професійному плані. Якщо для команди ріст – нові досягнення, кращий рівень виконавців, то що таке професійний ріст для тренера? Можливо, Ви можете назвати когось прикладом для наслідування?
Для розвитку потрібно завжди тримати руку на пульсі подій, їздити на стажування, бути сучасним. Тренер повинен весь час отримувати новий досвід. Гріх не скористатись порадами такого тренера, як Мирон Маркевич, який завжди радий допомогти різним львівським командам. Було цікаво працювати і з колишнім помічником Мирона Богдановича – Олександром Івановим (нині тренер ФК «Металіст-1925» - Авт.). Дуже багато перейняв від нього. Серед іноземних фахівців також є декілька хороших фахівців, робота яких мені імпонує. Однак сліпо слідувати, повторювати чиїсь напрацювання – це не для мене.
Від себе особисто хотів би запросити вболівальників на наші поєдинки. Обіцяю, що своєю грою робитимемо усе можливе для того, щоб наших прихильників ставало все більше і більше. Їхню любов будемо завойовувати безпосередньо на футбольному полі.
Тарас Жеребецький, Гал-інфо
