Як відомо, під час карантину Національний музей у Львові Шептицького, як і решта закладів культури, перейшли в онлайн-режим спілкування з відвідувачами.
Та від сьогодні Музей відчинив двері, і в перший ж день роботи зустрів гостей виставкою тернопільського художника Володимира Чорнобая.
Ми вже познайомили вас із творами художника.
Володимир Чорнобай представив у львівському музеї Шептицького свої "Органічні структури"
Та ще ми отримали чудову нагоду поспілкуватись з автором, який поєднав шаблони органічних структур із довільними лініями.
Цікаво, що художник не відносить себе до когорти тонких творчих натур, які травмуються від критики. А навпаки – готовий до нового досвіду.
“Боятись критики — це глупота. Адже це, як на мене, неправильне відношення до самого себе. Якщо ти хочеш творити, то потрібно бути до всього готовим”.
Окрім творів на полотні, на фанері, окрім просто живопису та графіки, ще частина картин виконана на картонних коробках. Автор називає їх “картонний живопис”. Володимир Чорнобай пояснив, що спеціально не ходив і не вишукував незвичне полотно.
“Коли десь проходив повз і на очі мені траплялась непогана коробка, то брав собі. Знаєте, у мене це було як з грибами: побачив — підняв, не побачив — пропустив, далі пішов. Після того така коробка зберігається у мене в майстерні і приходить момент, коли відчуваю, що можна спробувати її використати”.
Кожен експонат виставки "Органічні структури" — прямокутний і квадратний, овальний та асиметричний – має винятковий настрій і характер. Та особливо впадає в око кольорова гама “картонного живопису”.
“Так, твори на картоні складні до експонування, адже вони не мають ані рами, ані петель, для того, щоб надійно зафіксувати до стіни чи іншої поверхні на експозиції. Минулого разу я просто набивав картон на фанеру і вже так чіпляв, але це як налити воду у воду і подати воду — втрачається задум та змістове наповнення”.
На виставці представлена і графічна серія творів під назвою “Караван”, виконана у техніці сито друк.
“Шовкодрук на полотні, я його натягую на підрамник, а потім акрилом доповнюю колір”.
Окрім друку на класичному папері, Володимир Чорнобай друкує й на тканині.
“Потім тканину клею на полотно, а далі цю тему розвиваю. Якщо мені складається пазл — задум плюс реалізація на коробці, то втілюю ідею і на картоні”.
Як розповів митець, коли він починає працювати над якимось твором, то не завжди уявляє кінцевий варіант.
“Але я знаю, що хочу отримати у підсумку”.
Художник наголошує на тому, що не варто боятись, потрібно пробувати робити, тоді результат не забариться.
“Коли з’являється відчуття того, що використання картонки допоможе мені для виявлення теми, то пробую і ризикую. А якщо не вийшло, ну тоді до справи стає грубка в моїй майстерні. Кинув, спалив, погрівся, подумав ще трохи — може і якась ідея зародиться”.
На думку Володимира Чорнобая, поганий результат — це теж результат.
“Я переконаний у тому, що творчість художника не будується тільки на шедеврах. У кожного є роботи вдалі, є й невдалі, одні сильніші виходять, а якась частина слабша.
Я навіть думаю, що роблячи аналіз творчості будь-якого художника, було би цікаво подивитись “невдалі” роботи цього митця. Говорячи про невдалі, я не маю на увазі непотрібні та неважливі.
Адже недарма у прислів’ях говориться, що поганий результат — це теж результат. На помилках людина вчиться. Тому, навіть, якщо на перший погляд твір не вийшов ідеально за задумом автора — це все рівно досвід художника”.
Митець переконаний, що нема нічого поганого у тому, щоб з кимось порадитись щодо картини. Навіть добре було б почути від когось здорову обґрунтовану критику.
“Пам’ятаю слова Родена про те, що не потрібно боятись критики. Натомість відкритись та прийняти ту сторону — інший погляд. Так і я ставлюсь до зауважень — критики не боюсь”.
Володимир Чорнобай каже, що створену роботу можна вважати вже умовно зареєстрованою десь; залишається лише повторити її ще раз, враховуючи критичні зауваження.
“Переважно я довіряю відчуттю. Та часто стається так, що на мою думку, твір вийшов такий, що не вартий уваги, а як хтось інший з боку подивиться, то й очей не відірве”.
Художник не відносить себе до когорти тонких творчих натур, які травмуються від критики.
“Боятись критики — це глупота. Адже це, як на мене, неправильне відношення до самого себе. Якщо ти хочеш творити, то потрібно бути до всього готовий”.
