Роман Метельський — львівський фотограф, який у своїй колекції має тисячі раритетних фотографій, фотоапаратів й інших цікавих експонатів. Вже декілька років він намагається організувати у Львові фотомузей, проте ідея досі залишається нереалізованою.
Гал-інфо поспілкувалися з Романом Метельським, щоб дізнатися, як просуваються справи зі створенням фотомузею.
Яка ситуація з фотомузеєм зараз?
Зараз ми не маємо ні свого приміщення, ні офіційного статусу і відповідно не маємо фінансування. Наразі музей існує завдяки моїм зусиллями та зусиллям декількох волонтерів. Майже все ми робимо своїм коштом, але періодично люди допомагають фінансами. Це дуже важливо для нас і ми неймовірно вдячні всім цим людям, але це не систематичне фінансування, тож фактично ми все робимо за свої гроші. Попри всі ці труднощі, не маючи свого приміщення і жодного юридичного статусу, Львівський фотомузей зараз проводить одночасно 3 виставки. Одна в Історичному музеї - “180 років львівської фотографії: від оптичної ілюзії до цифрової реальності”. Це спільний проєкт з музеєм. Другу виставку ми відкрили приблизно 2 тижні тому в Трускавці. Там експозиція світлин Юліана Дороша (український фотограф-художник - ред.). У Трускавці ми також показали його останній віднайдений фільм. А декілька днів назад в мистецькій кав'ярні “Штука” ми відкрили виставку Ярослава Коваля. Він був особистим фотографом Митрополита Андрея Шептицького.
Виставки платні?
Виставки всі безкоштовні. Платна тільки в Історичному музеї, але всі кошти йдуть їм. Ми не ставили собі за мету заробити на виставках, нам важливіше заявити про себе і показати, яку кількість експонатів ми маємо і які виставки можемо робити.
Скільки експонатів, до речі, вже є в колекції?
Загальний фонд понад 5000 експонатів. Це близько 500-600 фотоапаратів, під 1000 екземплярів різного фотоприладдя та ще декілька тисяч фотографій, плівок, негативів.
Яка наразі ситуація по створенню музею на рівні міста?
Після того, як виконком прийняв рішення про створення фотомузею, ніяких серйозних змін не сталося. Концепція фотомузею розроблена вже давно, а тематико-експозиційний план треба робити виходячи з приміщення. На виконкомі прийняли рішення до кінця року визначитися з приміщенням. Я спілкувався з заступником міського голови з питань розвитку Андрієм Москаленком. Він говорить, що наразі шукають приміщення. Є один варіант, про який я знаю. Це приміщення на вулиці Дудаєва. Я бачив тільки плани поки що, там є одне суцільне приміщення і два окремих в підвалі. Це не зовсім той варіант, який би хотілося, і там, наскільки я знаю, треба робити капітальний ремонт.
Як уявляєте собі фотомузей?
Це має бути постійна експозиція, яка представлятиме історію фотографій Львова в контексті світової історії фотографії, бо ми не можемо говорити про Львів без розуміння загальних концепцій світу. Далі має бути змінна експозиція — це можуть бути виставкові проєкти міжнародного рівня. Ми навіть маємо попередню домовленість з поляками і зі словаками, які готові привозити до нас ледве не по 2 виставки на місяць. Третьою частиною має бути конференц-зал, де можна буде проводити презентації, лекції, воркшопи. Обов'язково повинна бути фотостудія, де можна буде робити власні знімки різними техніками. Крім того, фотостудію можна буде використовувати як кімнату психологічної реабілітації, зокрема для військових, які повернулися зі Сходу. І звичайно ж треба створити фонди, бо зараз відходять у вічність фотографи, які знімали Львів у другій половині XX століття, і їхні колекції в кращому випадку опиняються на аукціонах, а в гіршому — на смітнику.
Які найближчі плани з розвитку фотомузею маєте?
У нас є попередні домовленості про проведення виставок з дитячою бібліотекою і з кількома кінопалацами, бо виставки зараз треба робити в тих місцях, де ходять люди. Ми вже також попередньо говорили з начальником львівського Сервісного центру МВС, щоб там зробити теж виставку. Ми хочемо всі наші експонати показувати людям, розповідати про те, що маємо. Уявіть тільки наскільки це може бути потужний посил.
Олеся Філоненко
