У сьогоднішньому поліцентричному світі багатьом державам важко знайти правильні орієнтири. Україна не є виключенням. Напередодні Вільнюського саміту все частіше звучать аргументи “за” і “проти” підписання договору про асоціацію і зону вільної торгівлі з ЄС. Без сумніву, рішення яке буде прийнято українським керівництвом у Вільнюсі, матиме далекосяжні наслідки не тільки для нашої держави, а й для регіону загалом.
Більше того, 28 листопада вирішиться майбутнє двох великих геополітичних проектів – Європейського і Митного союзів. Митний Союз – це перехідна ланка в геополітичному проекті В.В. Путіна, який передбачає створення після 2015 року Євразійського Союзу. По суті, відновленого Радянського Союзу з можливістю входження до його складу різношерстих азійських деспотій. Варто розуміти, що Україна є головним призом в цій грі не на життя, а на смерть. Підписання угод з ЄС поставить масний хрест на мертвонародженому проекті Євразійського союзу. Позбавить сенсу його створення і поставить під питання існування “Карткової імперії”, у вигляді Російської Федерації.
За останні місяці ми вже звикли до постійний апокаліптичних прогнозів щодо нашого майбутнього у разі підписання угод з ЄС, до прогнозів, які лунають з боку Кремля, зокрема, з уст його речника С.Ю. Глазьєва, радника Президента Росії. Спад ВВП, відмирання цілих галузей економіки, безробіття, політичні потрясіння, розпад і навіть голод – це неповний список "страшилок", якими нас намагаються переконати у помилковості європейського вибору.
Системна криза
У самій Росії дедалі помітнішими стають ознаки системної кризи. Наростаючі проблеми в економічній, соціальній, політичній сферах доповнюються кризою ідентичності. В цьому контексті провал регіональної політики підсилить сепаратистські настрої в самій Росії, що в сумі з демографічною ситуацією загрожує перерости в нові збройні конфлікти на її теренах.
Економіка і роздутий нафтогазовий сектор
Високі показники російської економіки випливають з роздутого нафтогазового сектора. Росія займає перше місце в світі щодо запасів і видобутку вуглеводнів. З часів здобуття незалежності РФ заміщує високотехнологічне виробництво видобутком і продажем корисних копалин. Ставши монополістом на європейському ринку ресурсів, Росія сама стала залежною від його кон'юнктури.
Монополія “Газпрому” на ринку ЄС і України сьогодні дає тріщину. Безпідставно завищена ціна на газ і її використання як інструменту політичного тиску змушує шукати інші ресурсні джерела. “Сланцева революція” , скраплений газ, газогідрати і спотова біржа звужують нішу Росії на енергетичному ринку.
Зміна зовнішньополітичного курсу Ірану на зближення з США і країнами Заходу відкриє для нього, для Ірану, газовий ринок ЄС, що в сумі з катарським скрапленим газом поховає російську монополію в Європі. Частка російського експорту на європейському ринку надалі продовжує скорочуватись, що змушує федеральне керівництво непокоїтися.
Слід зазначити, що левова частка коштів від продажу енергоносіїв йде на підтримку і розвиток військово-промислового комплексу. В переозброєння російської армії вкладається космічна сума (19 трильйонів рублів), що докупи з агресивною зовнішньою політикою змушує її сусідів непокоїтися за свою безпеку. Ці два явища органічно доповнюють один одного. Новою “Холодною війною” російське керівництво виправдовує необхідність реформ в армії і ВПК.
Без зміни економічної моделі РФ альтернативних джерел зростання економіки не знайти.
Демографічна катастрофа
Набагато гіршою є демографічна ситуація республіки. Частка слов’янського населення продовжує скорочуватись. Розпад СРСР підірвав усталену соціальну систему. Масове безробіття, розгул криміналу, дефолт 1998 р. в сумі з ідеологічним вакуумом підірвали державотворчий потенціал російського етносу. Натомість основні етноси національних республік (чеченці, інгуші, татари та ін.) відвоювали раніше втрачені позиції. Представники ісламських націй все частіше отримують керівні посади в федеральних органах державної влади. Вони стали “опричниками” незмінного російського президента. І можна зрозуміти логіку Путіна. Росіяни як нація переживають найважчу кризу. Їхня кількість скорочується. РПЦ втратило свою об’єднуючу функцію, ставши черговим міністерством пропаганди і видурювання коштів з найбідніших шарів населення. Деградація систем освіти і охорони здоров’я лише доповнює цю страшну картину.
Ще одним фактором нестабільності є неконтрольована міграція з Середньої Азії і Закавказзя. Непримхливі мігранти вже зайняли важливі ніші в системі інфраструктури російських міст. Прибиральники, вантажники, будівельники, продавці на ринках тощо. Лише кілька днів страйків серед мігрантів вистачить для того щоб паралізувати все російське господарство. На жаль, не всі нелегали можуть знайти вільне робоче місце в Російській Федерації. Частина з них обирає шлях криміналу. Часті вбивства, зґвалтування, грабежі та збройні напади, здійснені представниками національних меншин є наслідком неспроможності адаптуватися до умов чужорідної культури і соціального устрою. Вони є причиною зростання ксенофобських настроїв, які час від часу виливаються в погроми і бунти проти мігрантів. Нещодавні події в Бірюльово - яскравий приклад того, що чекає Росію в майбутньому. Бунт корінного населення проти чужорідного пасіонарного елементу і байдужої до проблем народу влади.
Загроза радикального ісламізму
Самі мігранти, які є переважно мусульманами, все частіше знаходять притулок в мечеті. Посилення популярності радикального ісламу серед мусульманського населення є великою загрозою для національної безпеки Росії. Сьогодні ми є свідками інтернаціонального джихаду в Сирії. Тисячі ісламістів із майже шістдесяти країн світу воюють проти світського режиму за встановлення на території країни ісламського халіфату.
У Росії проживає двадцять мільйонів мусульман, і їх частка постійно збільшується за рахунок неконтрольованої міграції. Російський кордон слабо укріплений, особливо на середньоазійському відрізку, що дозволяє зацікавленим особам просочуватись на її територію для ведення підривної діяльності. РФ є дуже вразливою і не убезпеченою від повторення сирійського сценарію на своїй території.
Криза об’єднавчої ідеї
Росія не здатна створити нову об’єднуючу ідею. Все російське суспільство живе в міфологічному тумані. Ідеї “Третього Риму” ,“особливого шляху” залишають в своєму полоні як простого робітника з Кузбасу, так і кремлівського чиновника середньої ланки. Криза ідентичності проявиться особливо чітко після виходу України з сфери впливу Росії.
Привласнивши історію Київської Русі, Росія знайшла для себе місію – об’єднання всіх слов’янських і православних народів під однією московською короною. Релігійно-політична міфологія “Третього Риму” вірно служила російським царям й імператорам впродовж століть. Втрата України означатиме для російського керівництва втрату бренду “Київська Русь”. Це потужний удар по ідеологічній доктрині Росії.
Ідея, яка служила століттями, вдарить другим боком медалі. Тепер вже Україна стане носієм цієї ідеї, і її керівництво буде змушене застосувати її на практиці організації регіону Східної Європи.
Росія втрачає європейське обличчя у всіх сенсах: політичному, соціальному, демографічному, культурному, релігійному, світоглядному. Вона все більш стає схожою на деспотичну азійську монархію, де людське життя не вартує нічого, де обманювати й обкрадати ближнього стає нормою. Країна, де законами є слова хана і наділених ярликами князьків. Країна, яка загрожує всім своїм сусідам, шантажує і “примушує до миру і дружби”, Росія стає зразковою наступницею Золотої Орди, першого і останнього “Євразійського союзу”.
Андрій Сабало, студент-політолог Львівського національного університету ім. Івана Франка.
Фото - Павло Паламарчук, Гал-інфо.
