Кореспондент Гал-інфо аналізує тренерські зміни у київському "Динамо".
Таки не допустили, навіть на перездачу. Після чергового вильоту з Ліги чемпіонів, тепер від бельгійського «Брюгге», Олександр Хацкевич сказав дуже цікаву фразу: «Коли не здаєш першого екзамену до другого можуть і не допустити». Його точно вислів не стосується, адже після першого випробування «Янг Бойзом» в 2017-ому, білоруський спеціаліст мав ще дві спроби. На жаль, довести свою потрібність він не зміг, тому відправився відпочивати. Втім новий тренер «Динамо» Олексій Михайличенко доводить, що звільнення після непроходу в Лігу чемпіонів – не вирок. Можливо, і про Олександра Хацкевича згадають років за п’ятнадцять, коли чергове «динамівське серце» не зможе досягнути результатів з киянами?
Білоруський спеціаліст пробув біля керма головної команди «Динамо» 803 дні. Чим же найбільше запам’ятався Хацкевич в період своєї роботи у Києві?
Іноземець з «динамівським» серцем
Сьомін, Газаєв і Павлов. Ось список тренерів часів незалежної України, які не мають у своїй кар’єрі гравця виступів за «Динамо». Інші ж були своїми. А Хацкевич, хоч і закордонний спеціаліст, та цілком сумісний з таким епітетом як «динамівське серце». Наскільки він справився з таким завданням як управління клубом? Якщо зважати на результати команди – незадовільно, якщо зважати на власні нагороди – теж. Його попередник, Сергій Ребров, до слова, двічі поспіль входив у ТОП-50 тренерів світу (2015 та 2016 роки) за версією видання FourFourTwo.
Українське класичне
Ось, мабуть, найкраще з того, що було в «Динамо» при Хацкевичу. Команда могла скільки завгодно програвати «Вересу» чи «Карпатам», втрачати очки, не поїхавши в Маріуполь, чи, зігравши внічию з однойменною командою, але на матчі з «гірниками» стягувалися всі ресурси. Прикро лише, що серед найважливіших були везіння та гра від оборони, а не перевага на полі та атакувальна гра. Втім, як казав Валерій Лобановський: «гра забувається, а результат залишається в історії». Окремі перемоги важливі у кубках, однак потрібно вміти налаштовувати команду на дистанції, а не лише на конкретні матчі.
Ліга чемпіонів Європи
Коли фінальний матч турніру зіграють у твоєму місті, на твоїй арені, навіть не найсильніша команда згадає про цей факт бодай раз, ще й докладе всіх зусиль, щоб пройти якомога далі. Мабуть, максимальними зусиллями Динамо в розіграші ЛЧ 17/18 був третій кваліфікаційний раунд і швейцарський «Янг Бойз». Всі добре пам’ятають що було далі: кваліфікація Ліги Європи з «Марітіму» та груповий етап де суперниками стали «Шкендербеу», «Партизан» та все той же «Янг Бойз». Ну як, грізно звучить? Не найсильнішу групу пройшли, в 1/16 проскочили грецький АЕК, а от в наступній стадії забуксували. Римський орел знатно дзьобнув «біло-голубих», перемігши у другому виїзному матчі - 2:0. І це після того як матч «Лаціо» - «Динамо» в Римі завершився з рахунком 2:2.
Наступний сезон склався схожим чином: виліт з кваліфікації ЛЧ, прохід не найсильнішої групи, знову греки в 1/16, тепер «Олімпіакос». А от 1/8 інакше як «ойойой» не опишеш. Так, грали з майбутнім переможцем турніру. Але 8:0 за сумою двох матчів – точно перебір. Особливо зважаючи на те, що в наступній стадії тому ж «Челсі» нав’язала боротьбу чеська «Славія». А саме чехів кияни ще влітку вибивали з кваліфікації ЛЄ. Втіхою став лише факт, що в ЛЧ не вистачило лише одного кроку, а у Лізі Європи поступилися майбутньому переможцю.
Третій раунд кваліфікації два роки тому. Четвертий раунд минулоріч. Що мало би бути у сезоні 2019/20? Груповий етап? А ні, Брюгге було іншої думки. За грою помітно було, що команди приблизно одного рівня. Та бажання боротися не тільки за престиж, а й за хороші призові виявилося більше у бельгійців. «Динамо» ж залишається лише сподіватися на те, що все складеться як завжди: групу пройдуть, а у плей-оф дістанеться суперник, де можна буде сказати «ну такому не соромно й програти».
До роботи через дев’ять років
Востаннє Михайличенко тренував ще у 2010 році. З того часу він працював спортивним директором у «Динамо», а до того два роки очолював національну збірну. Якщо в європейських клубах такі посади віддають менеджерам, людям, які ближчі до скаутів, ніж до гравців чи тренерів, то у нас інакше. Спортивний директор – посада, на якій можна притримати відому персону, яка не буде ображатися, що його обділили увагою по завершенні кар’єри гравця, так ще й слухатиме президента у питаннях, що стосуються комплектування складу.
Та, попри це, у Олексія Михайличенка є одна важлива риса – він, як тренер, вміє долати кваліфікацію Ліги чемпіонів. Щоправда, ситуація за п’ятнадцять років його відсутності на тренерському містку «Динамо» змінилася: клуб більше не одноосібний лідер українського футболу, кваліфікація в турнір стала важчою в рази, а команда, яку він прийняв – не налагоджений і слухняний механізм Лобановського, а склад гравців, які ризикують перейти з «перспективних» у «вічно перспективні» без належного досвіду.
Плюсом нового наставника є його європейський досвід: якщо Хацкевич, крім України, пограв у рідній Білорусі, Китаї та Латвії, то Михайличенко грав у сильніших чемпіонатах. Він провів рік у «Сампдорії», де став чемпіоном Італії, а також п’ять сезонів у лідерах шотландського футболу – «Рейнджерсі». Знання англійської повинне допомогти Олексію Михайличенку у спілкуванні з легіонерами: безпосередньо це робити точно краще, ніж через перекладача. Так і контакт з гравцями не губиться і донести можна все, що ти хочеш.
На кого ж опиратиметься новий тренер? По хорошому, президент «Динамо» мав би віддати цей рік на адаптацію, адже Михайличенко приходить в команду вже після зборів, а отже не достатньо добре розуміє хто в якому стані знаходиться. Також він не може цілком відповідати за результат, адже його розуміння гри може відрізнятися від навичок та манери гри наявних футболістів. Для того, щоб побачити «Динамо», Михайличенка потрібно буде чекати аж до весни, коли тренеру дадуть можливість діяти на трансферному ринку та пройти повноцінні збори.
Та у Ігоря Суркіса є одна спільна риса з власником «Челсі» Романом Абрамовичем. Один змінює тренерів при непотраплянні в ТОП-4 найконкурентнішої ліги світу, інший же говорить про зміну векторів розвитку та залишає тренерів, що не відповідають цьому вектору. А потім і тих звільняє, не давши завершити розпочате. Призначення Михайличенка найбільш ймовірно означає одне: президент не хоче йти на зміни, а тому вимагатиме результату вже й одразу. І в такому випадку найсильнішим інструментом в руках Олексія Михайличенка повинна стати психологія: зможе довести своїм гравцям, що їм під силу здобувати результат – вони це доведуть всій Україні. Не зможе – переконається, що його друге пришестя дуже легко завершиться другим звільненням.
Тарас Жеребецький, Гал-інфо
