Майже одразу після першого шоку від гірких новин про те, як підрозділи Збройних сил попали в оточення на кордоні з Російською Федерацією, на українців чекала ще одна приголомшлива звістка. У серпні 2014 року добровольчі батальйони потрапили в пастку під Іловайськом. І саме Іловайський котел став однією із найтрагічніших сторінок теперішньої українсько-російської війни.
У серпні торік наші війська вдруге зіштовхнулися з підлістю сусідньої держави, яка без оголошення війни провела військову операцію під Іловайськом. Командування та Генштаб вдруге підтвердили свою неміч та безпорадність у складних обставинах.
Комбат батальйону «Донбас», підполковник Анатолій Виногродський (позивний «Гал»), який на той момент був заступником командира із озброєння, побував у самому пеклі Іловайських подій. Свою історію він розповів Гал-інфо.
Як пригадує Анатолій Виногродський, зав’язка тих подій розпочалася ще 10 серпня, коли наші бійці перший раз штурмували Іловайськ, що був під сепаратистами. Це місто в Донецькій області було стратегічно важливим для української кампанії, адже, звільнивши його від терористів, сили АТО повністю ізолювали б Донецьк.
«10-17 серпня наша розвідка визначила напрям удару. Уночі проти 18 серпня наш батальйон рушив з Курахове на Кутейнікове. Перша штурмува рота батальйону зачистила село Грабське», - розповів підполковник.
Він пояснив, що задум операції із взяття Іловайська, переділеного залізницею на дві частини, був такий. Західну частину сектора повинен був зачисти батальйон «Донбас». З півдня мав зайти батальйон «Дніпро-1», а батальйони «Шахтарськ» і «Азов» мали наступати зі сходу.
«Це мала бути дуже швидка операція, адже в місті було не більше як 200 бойовиків. Після цього регулярна армія виставляє блок-пости і повністю відрізає Донецьк від решти вже звільненої території.
Однак «Дніпро-1» наштовхнувся на укріпрайон терористів. Відбувся бій. Батальйони «Шахтарськ» і «Азов» так і не прийшли на допомогу. Ми зайняли позицію в школі №14. Підтягнули основні сили батальйону в Іловайськ – 190 чоловік. Закріпилися. Відбили перший штурм. Почали зачистку свого сектора. Зачистили пожежне депо і взяли 7 полонених. В депо також ховалися цивільні люди. Вони були дуже залякані, думали, що ми будемо вбивати їх чи ґвалтувати. Матері ховали своїх доньок. Можна лише уявити, що їм понарозказували про нас. Але ми їх нагодували, перевірили документи і після цього відпустили. Сказали, що можуть іти куди їм заманеться, але попередили, що в місті небезпечно і що їм краще заховатись в укриття», - пригадує Анатолій Виногродський.
Увесь цей час батальйон «Донбас» чекав підкріплення, але «Шахтарськ» і «Азов» так і не прийшли.
«Операцією тоді командував генерал Руслан Хомчак. Він бачив, яка ситуація складається, і повинен був дати команду «Донбасу» відійти на початкові позиції, адже у нас не вистачало сил ні на те, щоб повністю зачистити місто, ні, навіть, щоб контролювати порожнє місто», - наголосив підполковник.
Із болем та сумом Анатолій Виногродський пригадує втрати батальйону у дні запеклих боїв з 18 по 28 серпня - 21 боєць загинув і 58 - отримали поранення.
«Увесь той час ми самостійно власними силами розширяли плацдарм. Згодом до нас прийшов «Дніпро-1» у кількості 78 чоловік, а через годину була вказівка - 38 бійців батальйону пішло на ротацію. Потім з'явились батальйон «Херсон» у кількості 15 чоловік, «Івано-Франківськ» – 25. Говорили, що в Іловайську було шість батальйонів, але насправді у цих батальйонах налічувалось по кілька десятків людей. Знову ж таки згодом прийшов батальйон «Миротворець» чисельністю 83 бійці. Це вже було щось, і ми могли планувати якісь бойові дії. Власне тоді ми і відбили в депо, взяли укріпрайон сепаратистів та зачистили територію, про що я вже розповідав. Словом, 21 серпня половина Іловайська була наша, ми повністю контролювали одну частину міста», - пригадує Анатолій Виногродський.
Однак, за його словами, командування не говорило їм правду про те, що ж насправді відбувається довкола Іловайська. А якраз у ці дні кільце навколо добровольців замикалось.
«Увесь цей час наше командування брехало, брехало і ще раз брехало! А саме, брехало про те, що до нас ідуть сили і техніка. Однак 24 серпня на територію України почали заходити інші сили та інша техніка - російські війська. Їхні спостерігачі бачили, кожен наш крок в Іловайську. Тільки-но ми закріпилися в школі, як по цій позиції одразу почала працювати важка артилерія противника. Був випадок, коли в дворі школи ми поставили самовар. Прилетіла міна і чотири людини загинуло одразу.
До 28 серпня ми намагалися утримувати позиції, але через Харцизьк відкрилася пряма дорога для російських військ. А в центрі Іловайська залишався укріпрайон сепаратистів. І ми не могли його взяти штурмом, бо не вистачало людей, а 70% нашої техніки згоріло під час обстрілів», - розповів комбат.
За словами Анатолія Виногродського, всі домовленості про «зелений коридор» - це маячня.
«Нас обстрілювали з «Нони» і мінометів. Тому було ухвалено рішення йти на прорив. Сформували колону цивільних автівок з прапорами України. Я був в мікроавтобусі, з розвідкою. Нас рятувала швидкість. Ми мчали сільськими дорогами на цивільних авто на швидкості 70 км/год. Ми летіли просто на добре украплені російські позиції, на вкопані танки та важку техніку», - пригадує комбат.
«Російські війська сформували три лінії оборони і чекали нас дві доби. Під час виходу ми намагалися обійти їхні позиції. Бувало таке, що буквально наступали на їхніх розвідників. Люди, які мали командувати, поїхали у перших машинах і вискочили з оточення, залишивши солдат без зв’язку і без керування...
Під час прориву ми знищили кілька російських танків і взяли в полон п’ятьох кадрових російських військових. Після восьми годин бою я ходив до них на переговори, з білим прапором. Це була псковська військова частина – псковські десантники. Ми виходили з 29 серпня по 4 вересня і пройшли чотири кільця цих "заблукалих" росіян», - веде далі Анатолій Виногродський.
За його словами, втрати «Донбасу» за час Іловайського котла сягнули 89 загиблих і зниклих безвісти. Ще 141 боєць потрапив у полон, з них 41 вдалося визволити через два дні. 132 людини отримали поранення. З цілого батальйону з оточення вдалося вибратись лише 38 бійцям.
«Коли в Генштабі кажуть про 126 бійців загиблих, то я дуже сумніваюсь. Я назвав втрати тільки одного батальйону «Донбас», а щодо інших батальйонах, які були з нами, я не знаю», - зазначив Анатолій Виногродський.
Йому вдалося вивести з оточення 12 людей.
«Коли ми проривалися на тому авто, то змогли знищити частину добре обкопаної ворожої техніки - з ручних гранатометів. Якби йшли такими малими групами, то був би шанс вивести більше бійців. «Заблукалі» російські солдати були на території України до 3 вересня, а потім вони вийшли в Росію. Самі між собою в переговорах російські військові сміялися, що не зустріли тут жодного днрівця», - сказав комбат «Донбасу».
Він також додав, що тоді ж і захопили у полон російських військових. Один із них був сильно обпечений – це були екіпажі знищених російських танків.
«Коли я ходив на переговори, то у них вимога була одна – щоб ми здавалися. Я їм кажу, що у нас є їхній полонений, який сильно травмований і якщо за дві години його не відправити в госпіталь, то він помре. Ми віддали його. Потім я цікавився, яка доля того хлопчини. Мені розповіли, що його закинули в КамАЗ з нашими пораненими. Так от, та машина з пораненими спеціально їхала так, щоб їх там підкидало в кузові. Їх поранений тоді і помер. Наших загиблих передали волонтерам, а свого - закопали в лісопосадці. Ось вам і побратимство в російській армії», - міркує Анатолій Виногродський.
Запитуємо, чи не страшно було йти на переговори?
«А ви як думаєте? Звичайно, що було моторошно, але ми інших варіантів не мали. Моторошно було від того, що навпроти себе побачив 18-20-річних переляканих солдатів (російських, - ред) зі зброєю, які від шоку і страху геть не контролювали себе. Почали розказувати мені, що ми фашисти. Я їм відповів: «Ви з танків розстріляли колону цивільних автомобілів. Хто фашисти?».
Тривалий час після виходу з оточення командування не йшло на контакт з бійцями «Донбасу».
«До середини листопада наш батальйон намагалися скомпрометувати, зруйнувати, знищити, не дозволяли приймати поповнення. А тепер нас намагалися вивести із зони АТО, вивести в Запоріжжя, але «Донбас» не відступить. Ми триматимемо свої рубежі до перемоги!», - сказав Анатолій Виногродський.
Розмовляла Анна Новик.
