У самісінькому серці стародавнього Львова розмістилась пожежно-техніча виставка. Відвідувачі можуть ознайомить з історією пожежної справи, а зразки старовинної та сучасної спеціальної техніки дадуть змогу прослідкувати за розвитком пожежно-рятувальної служби Львівщини із сивої давнини до сьогодні.
За ініціативи кафедри безпеки життєдіяльності Львівського національного університету ім. Івана Франка студенти факультету журналістики мали нагоду на власні очі побачити перші вогнегасники, засоби зв’язку, документальні свідчення та інші документи про пожену справу.
Екскурсію розпочав завідувач пожежно-технічної виставки Микола Павлович Бондар у залі історії розвитку пожежництва на Галичині та Західно-українських землях. Багато фотографій, унікальних документів та експонатів допомагають уявити той далекий час, коли боротьба з вогняною стихією розпочиналась на професійних засадах.
Будинок пожежників як окраса стародавнього Львова
Будівля пережила п’ять влад
"Наш музей пережив ряд реконструкцій. Колись ми мали більше залів, навіть кінозал був, наразі залишилось три. Ця будівля цікава тим, що її будували спеціально для пожежної охорони. Будівництво тривало впродовж трьох років, з 1898 до 1901, і вже 22 червня 1901 року відбулась посвята та відкриття цієї споруди. За цей час змінилось п’ять влад: Австро-Угорська імперія, після Першої світової війни була Річ Посполита, потім перша радянська влада, потім німецька, потім друга радянська влада і з 1991 року незалежна Україна. Проте з того часу і до сьогоднішнього дня, окрім пожежників, тут більше нікого не було. Хоча були додаткові інституції: хімік, телефонна кімната і цех сажотрусів".
Львів двічі вигорав вщент
"Маємо статистику львівських пожеж. У Львові два рази виникали пожежі, які спалювали місто повністю. Одна з них у 1381 році, а друга – 1527. Зокрема, про останню збереглись достатньо багато історичних хронік. Наприклад, у першому залі представлена гравюра, яка розповідає про місто Лева, що згоріло вдруге.
Раніше Львів був обнесений двома оборонними мурами. Перша – Краківська брама, яка була розташована на перетині вулиць Краківської та Лесі Українки. Колись там стояв костел Тринітаріїв, сьогодні там церква Преображення Господнього. От власне там і стояла Краківська брама. А там де зараз пам’ятник Королю Данилу, то на тому місці стояла Галицька брама.
Коли сталася пожежа в 1527 році, влада наказала закрити обидві брами для того, щоб змусити львів’ян брати активну участь в гасінні пожежі. Це привело до великої паніки, і як результат, місто повністю згоріло, були численні жертви. Після цієї страшної пожежі влада прийняла рішення про заборону будівництва у Львові дерев’яних споруд.
На щастя, під час пожежі вдалось врятувати Ратушу, Домініканський костел, Вірменську церкву і Латинську катедру. Ці будівлі були пошкоджені, але завдяки тому, що їх мури були кам’яними, то вони вціліли. Ратуша стояла з 1380 до 1826 року, пережила пожежі, але з часом завалилась. Нову Ратушу будували впродовж десяти років, з 1826 до 1836 року. У нас на виставці вона зображена під час пожежі. У листопаді 1848 року була Французька Революція і її відголосок докотився й до Галичини. Ратушу обстріляли, цінні архіви спалили. Це був листопад 1848 року …"
Корпус професійних пожежників
"… Це був листопад 1848 року, а вже через три місяці в січні 1849 року у Львові утворився корпус професійних пожежників. Тобто з цього часу львівські пожежники почали отримувати зарплатню. «Газета Львовська» у 1850 році повідомляла, що у нашому місті був утворений корпус «помпєров», що у перекладі з польської мови означає «пожежники». У нас є віднайдений регламентний документ – «припис господнього 1681 року», де вже пояснювалось, що і як мало робитися.
На виставці також представлені відомості про історію добровільних спортивно-пожежних товариств "Сокіл", "Січ", "Луг". Товариство «Сокіл» утворилось у 1864 році, у 1905 році – товариство «Січ», а незабаром у 1925 році з’явилось товариство «Луг». Вони існували до 1939 року. А потім прийшла радянська влада, яка їх ліквідувала. Ми знаємо з історії, що були «Січові стрільці», але першими «Січовими стрільцями» були пожежні утворення".
Сажотруси
"Окремо представлений стенд про сажотрусів. На той час це була напрочуд актуальна професія. Колись навіть цілі цехи працювали. Та сьогодні у Львові їх залишилось мало, десь до 25 осіб, бо все ж таки у старій частині Львова збережене пічне опалення. Із розвитком та впровадженням нових технологій відпала потреба у великій кількості сажотрусів".
Хто міг стати пожежником?
"У пожежників була ціла процедура посвяти. Вимоги такі як і зараз: медичний огляд, тобто відповідність по стану здоров’я, задовільний фізичний стан. На початках пожежники проживали в казармах. Вони навіть підписувались у документі про те, що певний час не мають права одружуватися. На сьогодні вже такого немає.
Маємо документ ще часів німецької окупації – посвідчення камінаря. Цікавий факт, що радянська розвідка використовувала цих людей у свої цілях, адже вони мали доступ до помешкань. У Львові на вулиці Ангеловича є будинок, на якому зберігся барельєф, що в цьому будинку проживав сажотрус".
Еволюція пожежної машинної техніки
"На стелі уздовж периметра кімнати розташовані зображення пожежних машин від перших до сучасних. Так можна прослідкувати розвиток. Спершу ручні, потім кінні, далі механізація, сьогодні автотранспорт. В Україні працює завод з виробництва пожежної техніки в місті Прилуки, Чернігівської області. Але враховуючи складну ситуацію, бо пожежні автомобілі виробляли на базі російських ЗІЛів, виробництво призупинено. За останнім даним, невдовзі нам вдасться налагодити співпрацю з німецькою фірмою MAN. Є на це надія".
Далі буде.
