11-12 квітня на камерній сцені Національного театру імені Марії Заньковецької відбудеться прем’єра вистави “Оркестр”.

Театральний дим огортає створений на камерній сцені Театру подіум. Червоні столики, за якими сідають глядачі, навіюють відчуття присутності у справжньому кабаре. Чоловік у картатому піджаку та сигарою в руках (актор Ігор Гаврилів) ходить серед глядачів та спостерігає за своєю майбутньою аудиторією. Довкола разом із ними метушаться інші артисти: вони знайомляться та спілкуються з глядачами, доробляють грим. 

Як тільки гасне світло, а перші ноти джазової музики лунають у залі, світ довкола наче перевертається. Вже ми перебуваємо у невеликому курортному містечку повоєнної Франції, сміємось та сумуємо із артистами нуар-кабаре, які співають і танцюють, сваряться і кричать, любляться і жартують. Невтомний сміх глядачів та їхнє погойдування у ритм динамічної музики формує єдність аудиторії з артистами. “Оркестр” стає світом, де сцена і зал зливаються в одне, а минуле відлунюється у сьогоденні. І так, смакує воно ігристим вином, димом і пристрасно-запальною музикою....

11 квітня і 12 квітня на камерній сцені Національного театру імені Марії Заньковецької презентують нову виставу “Оркестр” французького драматурга Жана Ануя в українському перекладі Соломії Гриценяк. Створена у жанрі нуар-кабаре, постановка переносить глядачів у світ яскравих та відвертих костюмів, експресивних розмов та динамічних танців і співу. Для цієї вистави у глядацькій залі збудували подіум, а частина глядачів сидить за столиками, наче, за сюжетом п’єси, у розважальному закладі маленького містечка у Франції. 

Сюжет вистави змальовує життя маленького жіночого ансамблю. Під керівництвом диригентки та спільно з власним піаністом вони пропонують глядачам власну розважальну програму. Проте у перервах між виступами, у розмовах (та навіть сварках) один з одним герої також розкривають деталі свого побуту, життєві плітки і таємниці найглибших почуттів. Крізь жарти і сміх вони промовляють про різні види любові: любов до дитини, яку майже не бачиш, любов до матері, якій 80 і яка потребує догляду, любов до дружини, яка також не може впоратись на самоті, любов крізь зраду і крізь вік. 

“Музикантки охоплені бажанням згоріти від любові, бути коханою та володіти – хоча б тим єдиним піаністом. Всі героїні марять коханням, але, на жаль, – ніхто не вміє його дарувати!”, – влучно окреслюють творці вистави постаті героїнь. 

В основі “Оркестру” лежить історія французького драматурга Жана Ануя, яка містить автобіографічні елементи: у дитинстві автор підглядав за репетиціями матері, яка була музиканткою. Як зазначають творці вистави, постановка саме Театру Заньковецької є демонстрацією першого ліцензійного перекладу цього твору в Україні, а у процесі роботи перекладачка Соломія Гриценяк працювала безпосередньо з онукою Жана Ануя.

Режисер вистави Богдан Ревкевич розповів, що Жан Ануй назвав п’єсу просто концертом і навіть не ділив її на акти і дії, а це дає свободу у режисерській роботі, зокрема у виборі форми подачі, жанру. Цього ж разу на глядачів чекатиме вистава як нуар-кабаре. Також до оригінальної п’єси додали нового персонажа – конферансьє, який став віддзеркаленням у роботі самого автора Жана Ануя та його поглядів. Як зазначив режисер, у контексті відображення ілюзії цього життя та людських стосунків у ньому конферансьє створює метатекстуальну динаміку вистави та дозволяє з боку поглянути на те, що відбувається. 

“Для мене основна концепція твору – це все-таки, що життя – це є певне шоу. Життя – це певна гра, це певна ілюзія, створена нами чи не нами, а ми існуємо в ній. І образ конферансьє підсумовує, збирає разом усі компоненти. Для мене оркестр – це не просто колектив, який грає на інструментах. Для мене оркестр – це всі ми. Ми всі маємо свої інструменти і граємо десь в унісон, десь в розлад, десь фальшуємо тощо”, – поділився режисер Богдан Ревкевич.

Також важливо, що у виставі активно поєднані прозові репліки героїв з піснями і танцями. Кожен персонаж має власний хореографічний “номер”, як у справжньому мюзиклі. Тож одразу зазначимо, що автором тематичного музичного оформлення став відомий львівський композитор Остап Мануляк, хормейстеркою – Оксана Явдошин, хореографом вистави – Денис Григорук, а художницею яскравих костюмів – Наталія Тарасенко.

“Основна думка, підказана творчістю автора, що людина народжується чистою, спраглою до краси і добра, а потім в процесі життя “захаращується” життєвими негараздами, розчаруваннями, які заважають її “надметі” відбутися. Ось музикантки цього оркестру – вони не грають, а лише мають порожні чохли від інструментів, набиті різним мотлохом. Така метафора втрачених надій: футляр і його наповнення – вони самі”, – розповів режисер. 

Супроводжує виставу ще й жива музика: майстерне виконання мелодій на віолончелі та скрипках доповнює реалістичність постановки. А от технологічне доповнення вистави допомагає остаточно зруйнувати усі стіни між акторами та глядачами. Про що йдеться: фактично всю виставу один із артистів знімає на камеру і одразу відображає на екранах, які розміщені у різних кінцях сцени. Така трансляція створює не лише ефект присутності глядачів у постановці, але й визначає акторів як митців кіно. Вони грають ролі і приховують свої справжні почуття на камеру, а потім відкриваються і кричать про них, коли об’єктив зосереджується на окремій постаті кожного з них. 

Як розповів у коментарі Гал-інфо актор Олег Андрощук, який зіграв роль конферансьє, у Львові наразі таких вистав не демонстрували. За словами артиста, те, чи постановка сподобається львівському глядачеві, залежить від особистих вподобань кожної людини. 

“Ми працюємо за правилами кабаре. Це відверті костюми, гіперболізований грим, відверті речі, про які говорять. Це підходить не всім. Проте тим, хто зацікавлений у цьому матеріалі, їм ця вистава дуже сподобається. Бо мені здається, що зараз у Львові такого немає. У театрі у нас є дуже багато мюзиклів, тому такий жанр для нас не є новим. Проте новим є саме кабаре, де все дуже експресивно, навіть трохи гіперболізовано, загострено. Тому у нас вперше досвід такої вистави на камерній сцені”, – поділився Олег Андрощук.

Нагадаємо, раніше Гал-інфо розповідало, що на Камерній сцені Театру ім. Марії Заньковецької студенти IV курсу акторського відділення Франкового вишу презентували благодійну виставу. 

Марічка Твардовська