Переважна більшість пересічних українців і досі вважає, що керівні посади у різноманітних структурах ОУН у роки Другої світової війни займали вихідці із західних областей України. Однак це не відповідає дійсності. Про уродженця Київщини, крайового провідника ОУН на ОСУЗ (ПСУЗ) у липні – грудні 1942 р. піде мова у статті, підготовленій спеціально для ГалІнфо, кандидатом історичних наук Віталієм Гедзом
Пантелеймон Сак народився у 1905 р. у Бишівській волості Київської губернії (нині Макарівський район Київської області). На сьогодні не збереглося відомостей про точне місце народження Пантелеймона. У 1930 р. закінчив історичний факультет Київського інституту народної освіти (нині Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Після цього працював вчителем історії в школах м. Києва.
За даними окремих дослідників був членом КП(б)У. Однак документального підтвердження цього факту немає.
Наприкінці 1939 р. після анексії Західної України Радянським Союзом у рамках першої радянізації новоприєднаних областей був направлений на роботу до Львова. Працював директором львівської школи. Потрапив під місцевий вплив й позитивно сприйняв ідеї українського націоналізму. У 1940 р. стає членом ОУН.
З початком німецько-радянської війни стає учасником похідної групи ОУН(б). Псевдо: «Могила», «Всеволод», «Сила», «Коваль», «Петро Олександрович». У серпні 1941 р. стає редактором підпільного видання «За самостійну Україну», яке виходило у м. Вінниця. За його авторства побачила світ велика кількість брошур, статей та відозв. Найвідоміше творіння Пантелеймона Сака книжка «Україна, якою є і якою буде». У ній він через історичний нарис розповів про майбутні плани оунівців.
31 серпня 1941 р. був заарештований СД у Василькові поблизу Київа. Через деякий час його було відпущено. Пантелеймон Сак після звільнення приїздить в Київ. Влаштувався працювати викладачем історії в Київському університеті. Разом з Пантелеймоном у Київ прибула його дружина Лідія Нех.
На початку 1942 р. обраний членом Крайового проводу ОУН на Осередньо-Східних (Центральних) українських землях (ОСУЗ). Через кілька місяців Пантелеймона Сака було призначено заступником крайового провідника. Також у квітні 1942 р. за підсумками Другої конференції ОУН (б) Пантелеймон Сак увійшов до нового складу Головного проводу та був призначений на посаду референт у справах Північно-Східних українських земель (ПСУЗ).
25 липня 1942 р. у перестрілці з СД на вулицях Києва загинув крайовий провідник ОУН на ОСУЗ (ПСУЗ) Д. Мирон «Орлик». На його місце було призначено Пантелеймона Сака «Могилу».
За спогадами Наталії Романів («Наталки Тирси») «Могила» не став вносити зміни в персональний склад крайового проводу ОУН. Лише «Юрка» перевів з посади провідника Києва на посаду організаційного референта крайового проводу.
Також я зазначає «Наталка Тирса» у керівництва ОУН виникли питання щодо посади провідника ОУН Київщини. Однак «Могила» запам’ятався активними позитивними діями на цій посаді, а тому було вирішено залишити її за ним.
«Наталка Тирса» у спогадах вказала, що загинув «Могила» у грудні 1942 р. у в’язниці СД у Києві. Хоча існує версія, що П. Сак був заарештований весною 1943 р., а розстріляний у травні 1943 р.
Одна з друкарень на Північно-Західних українських землях наприкінці 1940-х – на початку 1950-х рр. була названа на честь П. Сака «Могили».
У Макарівському районі, де народився крайовий провідник його постать не вшанована жодним чином. Але маємо надію, що це лише справа часу.
Віталій Гедз, кандидат історичних наук (м. Київ)
