Епопея, яка тривала близько місяця, і для багатьох українських вболівальників перекрила навіть трансферні новини інших клубів, завершилася.
13 лютого Львівська міська рада прийняла рішення щодо співпраці з «Карпатами» та створення у Львові народної команди. «Гал-Інфо» проаналізував не лише львівський, а й інші приклади «народовладдя» в українському та світовому футболі.
«Карпати»: тепер рятуватимемо за муніципальні кошти
До хорошого звикаєш дуже швидко. А от падіння після таких підйомів є вкрай болючими. «Карпати» - один з найяскравіших прикладів. Чого вартує лише заряд фанатів «Кубок Львову», який з кожним роком все більше нагадує фарс після вильоту від першолігової команди. Дехто живе медалями «Карпат» ще часів тренера Мирона Маркевича, або груповим етапом Ліги Європи часів Олега Кононова. А факт того, що «зелено-білим» потрібно декілька років аби реально претендувати на місця у верхній половині таблиці, ніхто визнавати не готовий. Ні фанати, яких на трибунах все менше і менше, ні керівництво, що не готове визнати відсутності клубної філософії та чіткої лінії у менеджменті.
Усі лише готові щовесни гасити пожежу під назвою «лиш би не вилетіти з УПЛ». Минулоріч це вдалося у стиках з луцькою «Волинню». Тепер ще наклалися проблеми з фінансуванням. І яке ж рішення? Продаж лідерів та запрошення чергової групи гравців, які не зменшать зарплатної відомості. Передача у комунальну власність з, якщо притримуватися інформації висловленої президентом «Руху» Григорієм Козловським, щорічними видатками на «Карпати» в сумі 50 мільйонів гривень. Чи захоче комунальна структура працювати над самоокупністю? Навряд чи. Хіба що слова Андрія Садового - «Це довга дорога, яка передбачає складні рішення, але ми до них готові» - означають, що такій структурі як футбольний клуб «Карпати» все ж висунуть ряд вимог, зокрема вирівнювання видатків та доходів.
«Верес»: запал, якого вистачило на рік
Так, хоча клуб з такою назвою існує й досі, але його народність зникла вже за рік. Можливо, неправильним був вже сам захід рівнян у професіонали. Тоді, якщо пригадуєте, їх допустили до змагань Другої ліги без ігор в чемпіонаті аматорів, що є умовою, прописаною в регламенті. Народний клуб робив непогане шоу на домашніх іграх. На старенький та занедбаний «Авангард» приходили вболівальники, які бачили підйом команди. І після першого року існування клуб фактично викреслив частку «народний» зі своєї назви. У власності вболівальників залишилося лише 39% клубу, тоді як решта перейшли у власність Богдана Копитка, львівського бізнесмена. Клуб зробив на той момент ще шокуючу річ – пройшов два дивізіони за два роки. «Десну» не пропустили в УПЛ через непройдену атестацію, а от у рівнян все виявилось гаразд. От тільки замість гри вдома їхніми «домашніми» аренами стали два львівських стадіони. Що було далі всі знають: рік в УПЛ та ротація з друголіговим ФК «Львів». А що народ? Народ їздить на матчі друголігового Вереса у Млинів, адже «Авангард» досі на реконструкції.
«Юнайтед оф Манчестер»: багаті власники – багато проблем
Індустріальний Манчестер відомий двома своїми командами «Манчестер Юнайтед» та «Манчестер Сіті». Що ж таке «Юнайтед оф Манчестер»? Після купівлі американським мільярдером Малкольмом Глейзером у 2005 році «МЮ» невдоволені таким рішенням фанати зібралися щоби висловити протест і невдовзі заснували власну команду. Назвати її планували «United», однак цього не дозволила зробити англійська футбольна асоціація, вважаючи назву надто загальною. Тоді на голосуванні і був обраний варіант «United of Manchester». Цікаво виділити також і варіант «AFC Manchester 1878». Чому? Все просто. Рік заснування часто фігурує у назвах новостворених команд, які претендують на історію давніших клубів з того ж міста. До прикладу, «Parma Calcio 1913» чи українські «Дніпро-1918» та «Металіст-1925». Повернімось до історії англійського клубу. Він існує до сьогодні та, окрім головної команди, має й юнацьку, дитячу, жіночу, а також власну академію. І все ще залишається народним, тобто керованим вболівальниками. Співвласниками клубу є 2097 вболівальників. Найбільшим числом було 5381 у сезоні 2015/16. Незважаючи на те, що команда досі не досягнула професійних дивізіонів, більше тисячі вболівальників є власниками сезонних абонементів на ігри команди.
«Дніпро-1918» та «Металіст-1925»: історія відродження двох принципових суперників
Чому на противагу першоліговому «Металісту-1925» тут використано «Дніпро-1918», а не СК «Дніпро-1», представника УПЛ? Все просто: до вболівальників «Дніпра» СК «Дніпро-1» має приблизно таке ж відношення, як мадридський «Реал» до «Хетафе», «Атлетико» чи «Райо Вальєкано».
Приблизно в один момент з українського футболу зникли його третя та четверта сила: дніпропетровський «Дніпро» та харківський «Металіст». Перший ще відіграв один сезон після фіналу ЛЄ в УПЛ та ще рік у Другій лізі, однак проіснував швидше для викачування грошей. Харківський ж клуб зник швидше, хоча й не настільки швидко, як його тодішній власник Сергій Курченко зник з України після Революції Гідності.
«Дніпро-1918», задавалось би, пішов правильнішим шляхом. Поступовий розвиток, який мав розпочатися з чемпіонату міста, членські внески та існування відповідно до наявних коштів. Однак, вже через декілька місяців проект було призупинено. Точних причин не відомо, та, швидше за все, його творці зрозуміли, що інвестиційної привабливості у «Дніпра-1918» немає, а внесків не вистачить не те що на професійну команду, а й на участь в аматорському чемпіонаті. Справді народний клуб перетворив тезу про неможливість існувань народних команд в Україні фактично в аксіому.
«Металіст-1925» існує досі та бореться за вихід в УПЛ. Його сприймають вболівальники, однак до того легендарного «Металіста» вона теж не має нічого спільного. Частка, яка належить вболівальникам, у клуб зовсім мізерна – всього 15%. А футбольний клуб «Металіст» досі існує на папері: з величезними боргами та ексолігархом Курченком в якості власника. І канути в лету йому зараз допомагає бажання Олександра Ярославського повернутися до керма свого дітища.
Що стоїть на заваді до створення народної команди в Україні? По-перше, несформована культура вболівання. У нас людина з містечка на Тернопільщині може вболівати за «Шахтар», а вболівальник з Одещини – за «Динамо». Немає клубів-символів своїх регіонів. Великі чи маленькі, вони повинні ототожнювати себе з місцевими жителями та місцевими реаліями. І тільки покоління, виховане в таких умовах, буде готове викладати гроші зі своєї кишені на існування такої команди. По-друге, невисокі заробітки. Ну справді, хто готовий викидати декілька сотень зі своєї кишені щомісяця, не отримуючи натомість взамін не лише грошей, а й інколи позитивних емоцій. Такі люди є, але то лише ті, хто вже пройшов становлення, описане у першому пункті.
Тож «Карпати» - народна команда? У футбольному трактуванні, яке англійською зветься «fan-owned club», точно ні. А що вкладуть в це тлумачення майбутні керівники «зелено-білих», дізнаємося вже досить скоро.
Тарас Жеребецький, Гал-інфо
