У п’ятницю, 23 жовтня, у Львівському органному залу виступить відоме львівське тріо акордеоністів Resonance Trio.
Його учасники Назарій Любінець, Богдан Андрійчук та Володимир Висоцький можуть вітлити на акордеоні будь-що – від класичних концертів Вівальді до сучасних біт-ритмів чи імітації польоту літака. Про різнобарвну акордеонну музику, про ненудну та цікаву класику, про вірність справі та рух у ногу з часом поговорили із фронт-меном гурту Назарієм Любінцем.
Акордеонне тріo “Resonance” було створене у 2011 р. Його лідером і організатором є Назарій Любінець. До складу колективу також входять Богдан Андрійчук та Володимир Висоцький. Всі учасники “Resonance trio” є вихованцями Львівської національної музичної академії ім. М.Лисенка, лауреатами міжнародних і всеукраїнських конкурсів. Авторську музику пише Любінець Назарій. Аранжуванням більшості творів з репертуару колективу займається Богдан Андрійчук. Також важливу роль в колективі відіграє Володимир Висоцький, який є чудовим імпровізатором. Колектив активно концертує в Україні та за кордоном.
– Розкажіть, як ви почали займатися та чому обрали саме акордеон.
– У дитинстві я бачив по телебаченню виступи Яна Табачника. Мене надзвичайно вразив звук акордеону – такий наспівний, мелодійний. Я тоді нічого спільного не мав з музикою і не планував займатися. Але цей інструмент так мене захопив, що в 12 років я пішов у музичну школу в своєму місті Бурштин на клас акордеону.
– Кажуть, що чим раніше дитина починає займатися музикою, тим краще. У вас був доволі пізній старт, але музика стала вашою професією.
– Зараз, коли я пройшов усі щаблі музичної професії, включно з асисентурою та науковою роботою, можу з упевненістю сказати: найбільше впливає навіть не те, коли дитина почала займатися, а яким був перший вчитель та чи правильною була методика навчання. Звичайно, ранній старт дає дуже багато, але головне, щоб дитина з роками не втратила інтерес до занять музикою.
– Як пережили підлітковий вік, коли хочеться гуляти, а не займатися? Чи не було у вас сумлінь відносно правильності обраного шляху?
– У мене є така риса характеру як старанність. Якщо я мушу щось зробити, то спочатку зроблю це, а потім приділю час чомусь іншому. Я дуже люблю футбол: і сам грав, і вболівати ходив. Завжди вечори проводив з друзями. Якось все встигав: і музикою займатися, і в школі вчився добре. Мабуть, все залежить від виховання, настанов батьків. Я полюбив акордеон одразу. Вже після першого класу музичної школи знав, що вступатиму в музичне училище. У своєму виборі ні разу не розчарувався. Наш із хлопцями з тріо приклад показує, що ми обрали вірний шлях. Завдяки музиці ми багато подорожуємо, даємо концерти. Ми стали самостійною одиницею, яка може заробляти і втілювати свої мрії. Музика – це наше життя.
– Ви, Богдан та Володимир ще під час навчання багато виступали на сцені, брали участь у багатьох конкурсах. Чи дійсно музичні конкурси відіграють велику роль для професійного становлення музиканта?
– Мені завжди здавалося, що набагато краще проводити творчі з’їзди та фестивалі, де кожен учасник отримує грамоту за номінацію, в якій він кращий. Але сьогодні без конкурсів важко уявити собі життя. Весь світ працює на конкурсній основі. Та й все життя у нас – це по суті конкурс, де перемагає сильніший, маю на увазі психологічно сильніший. Конкурси надають крила переможцям, надихають рухатися далі, але вони можуть і обламати крила тим, хто програє. Конкурс – це завжди суб’єктивна історія, бо журі – теж люди. Дуже багато факторів можуть вплинути на гру конкурсанта – і погода, і настрій, і температура в залі. Тому дуже важливо, щоб дитина-конкурсант не відчувала надмірного психологічного тиску. Я вдячний конкурсам за те, що вони мені дали. Особливо за ту атмосферу єднання, коли збирається коло твоїх людей.
– Ви познайомилися із Богданом Андрійчуком та Володимиром Висоцьким під час навчання в консерваторії. Розкажіть, як виникла ідея створити акордеонне тріо та як її втілювали?
– Це був перехідний період між училищем та консерваторією. На виступі у Польщі я почув гру акордеонного Motion Trio. Вони мене дуже вразили. Це було настільки незвичне звучання, на той час воно здавалося фантастичним! Нічого подібного я досі не чув. Їхня енергія, вміння створити кульмінацію, керувати формою твору та володіння сучасними прийомами, коли на акустичному акордеоні імітується електронне звучання. Це звучало так смачно! Я навіть не помітив, як минув час концерту.
Повернувшись до Львова, я вирішив створити щось подібне у нас. Звичайно, я на той час ще не був сформованим музикантом, тому звернувся за допомогою до свого викладача Іванця Володимира Петровича. З усіх акордеоністів, які навчалися тоді зі мною, ми обрали дійсно найкращих. Ми з Володею та Богданом зійшлися характерами. Це дуже важливо для кожного колективу. З того часу і до сьогодні – 9 років – ми виступаємо одним складом.
– Як ви уявляли собі репертуар гурту на початку і зараз?
– У нас був хороший орієнтир – Motion Trio. Але музичний ринок Польщі дещо відрізняється від ринку України, час вніс свої корективи. Ми зрозуміли, що коли граємо серйозну музику, нас не всюди сприймають. Тож спробували зайняти іншу нішу – грали кавери. Але виникло питання, наскільки доцільно поєднувати звучання трьох акордеонів із мінусовкою. Крім того ми завжди хотіли грати свою авторську музику. Це те, що й творить обличчя колективу.
На сьогодні ми для себе визначили, що акордеонне тріо має грати сучасну, моторну, наспівну, мелодичну музику. Зараз працюємо над альбомом Iron Bird, який складатиметься повністю з авторських композицій. На даний момент готово 6 композицій, плануємо дописати ще 3-4.
Ідея створення альбому з’явилася в мене, коли я захотів передати в музиці відчуття від польоту на літаку. Так склалося, що в нас у колективі до певного часу ніхто не літав. У Німеччині ми спеціально їздили в аеропорт, щоб подивитися на зліт і посадку літаків. Під час гастролей у Саудівській Аравії нам довелося здійснити одразу 8 перельотів і при цьому доволі тривалих. Мене дуже вразили відчуття, коли багатотонна машина здіймається у повітря. Вони втілилися у композицію Iron Bird. Другий твір Fly – це атмосфера польоту, коли літак уже в небі – вид з ілюмінатора, хмари, сонце, небо. Третій твір називається “Турбулентність”. Але чесно скажу, що я би не хотів пережити турбулентність, яку описав!
До речі, всі ці твори можна буде почути на концерті 23 жовтня в Органному залі.
– Розкажіть про програму концерту. Ви почнете класикою і класикою завершите. Але будуть і ваші композиції, і вже згаданого Motion Trio.
– Репертуар дійсно дуже різноманітний і барвистий, як наше життя. Це великий мікс стилів, жанрів, епох. Тут буде і танго, і ліричні твори, і музика, побудована на біт ритмах. Треба бути різноманітним і цікавим, щоб дивувати та захоплювати публіку.
– Концерт буде проходити в рамках організованого ваму фестивалю Акордеонна осінь. Розкажіть про нього.
– Акордеонна осінь – це наше дітище, яке ми авансом назвали фестивалем. Ми вирішили, що акордеонний фестиваль – явище, дуже потрібне Львову. Але поки він здійснюється лише силами нашого колективу. Та ми хочемо, щоб цей потічок згодом переріс у могутній поток, грандіозне дійство, на яке з’їжджатимуться світові зірки акордеону, викладачі, професори, любителі акордеонної музики.
– Розкажіть про те, як бачите розвиток Resonance Trio. До карантину ви оголошували про розширення складу, шукали вокалістку. Чи вдалося її знайти?
– Так, і вона братиме участь у нашому новому проєкті. Ми хочемо повести естрадну музику у нашому репертуарі зовсім іншим шляхом – це буде повністю електронна музика, над якою ми зараз активно працюємо.
– Якою ви бачите роль класичної музики в сучасному житті?
– Як сказав один диригент – немає людей, які не люблять класичну музику, є люди, які її не розуміють. Якщо глянути глобально, у нас в Україні немає майданчиків для просування класичної музики, які би системно підтримувала держава. Класична музика тримається на ентузіастах. Але не можна сказати, що прогресу немає.
Я бачу, що акордеон стає сучасним, стає цікавим молоді. Якщо років 7 тому ми виходили на сцену і хтось міг пальцем показувати, то зараз з успіхом виступаємо в нічних клубах і відчуваємо себе прийнятими.
– У вас дуже активна концерта діяльність, виступаєте на різних майданчиках – і в клубах, і у філармонії. Багато гастролюєте – взяти хоча б нещодавні ваші гастролі в Саудівській Аравії. Розкажіть про цікавинки, які відбувалися у вас на концертах та гастролях.
– Європа вражає своєю шаною та любов’ю до класичною музики. Європейці в більшості мають дуже високий рівень музичної освіченості. Минулої осені побували в Саудівській Аравії. Це країна, яка тільки нещодавно почала відкриватися світу. Вразило те, як люди ставляться там до іноземців. Коли ми йшли з хлопцями по вулиці, якийсь місцевий чоловік, що проїжджав повз на машині, дав нам свого телефона, щоб ми передали вітання його другові.
– Що вас надихає на творчість, що надає наснаги?
– Любов до музики, до сцени. А на творення надихає все – сім’я, дружина, відносини між людьми, стан в країні, навіть хороший фільм може зачепити струни душі та відобразитися в музиці.
Спілкувалася Діана Коломоєць.
