Лев «Карпат», молотки «Шахтаря», «динамівська» літера «Д» та інші. Усі ці символи дають те, без чого важко уявити сучасний клуб – його ідентичність та впізнаваність серед футбольної спільноти. З кожним роком з’являється все більше команд, які прагнуть стати на цей шлях і не лише серед команд УПЛ.
Першопрохідцем став «Шахтар», який вдався до зміни емблеми у 2007 році. Сьогодні важко уявити команду без її символу, а тоді відхід від давніх, ще радянських, традицій виглядав неординарно, певною мірою навіть дивно. У 2011 році від м’ячів на емблемі відмовилось і київське «Динамо», інші команди УПЛ «Верес», «Зоря», «Маріуполь», «Сталь», «Олександрія», «Ворскла» теж вдавались до змін за останнє десятиліття.
Якщо зміни відбуваються у командах найвищого ешелону, то про нижчі ліги, з їхньою швидкоплинністю в усіх аспектах, й говорити зайве. Як же повинна виглядати повноцінна зміна обліку? Мабуть, найкраще це зрозуміти, поглянувши на цьогорічну трансформацію тернопільської «Ниви». Керівництво не вдавалося до жодної самодіяльності, а запросило фахівця, який зробив усе від «А» до «Я». Емблема, де замість заїжджених колосків і м’яча з’явився агресивний і войовничий тур, - лише вершина піраміди. Три комплекти форми, кожен із яких стане індивідуальним, не йдучи у розріз із зелено-жовтими клубними кольорами; різноманітне використання символу, що прикрашає новий герб клубу в атрибутиці: вимпели, значки, чашки, одяг та інші аксесуари. Індивідуально підібрані були й шрифти для прізвищ та номерів. На жаль, до останнього керівництво не прислухалось, адже номери в підсумку отримали шрифт, який мав інше призначення, а місце над ними залишилось порожнім. Виступають тернополяни у формі, що не задумувалась як основний комплект. Ось таке неповне використання роботи, результат якої вражає навіть у порівнянні з клубами найвищого ешелону.
Вдало розворушити клуби Першої ліги зміг «Інгулець». Клуб з смт. Петрове Кіровоградської області вирішив ступити на якісно новий щабель. Замість перевантаженої різними елементами старої емблеми, яка до того ж була зроблена на основі «барселонської», постала нова – яскрава та войовнича. Козак – символ села, заснованого як козацький зимівник. Традиційні жовто-червоні кольори місцевості знайшли відбиток на усіх елементах: гербі, формі, клубному автобусі.
Де відбуваються позитивні зрушення – там і протилежні зміни. «Гірник-спорт» та винниківський «Рух» теж спробували змінитись. Їхнє літнє перевтілення, мов привіт із 00-х років, коли кожен фанатів від зіркового складу «россо-нері». Примітивні пародії на «Мілан» здобули очікувано негативну реакцію в обох випадках. На відміну від «рухівців», керівництво клубу із Горішніх Плавнів свою помилку зрозуміло та вчасно відійшло від ідеї вболівальницького голосування. І от, нещодавно, як результат постала нова емблема: гострі лінії додають агресивності, а кругла форма допомагає зробити її легкою, попри чотири великих слова на емблемі. Червоно-чорні кольори зображають саму ідеологію назви, абстрактне зображення кар’єру червоними дугами – чудове доповнення до цього.
Єдиний представник еліти, який вдався до змін цього року – ФК «Маріуполь». Пішовши ще далі інших, він навіть назву доручив обрати вболівальникам. З невеликою перевагою теперішня назва перемогла історичний варіант назви «Металург». Як же змінились новоспечені муніципали? Фіолетовий та помаранчевий кольори перекочували з «Іллічівця», чайка на емблемі – з «Металурга». От саме таке поєднання двох епох команди й дало в підсумку емблему, яка є аж надто простою, а символи на ній фактично повторюють інших моряків – одеський «Чорноморець». До слова, автор айдентики тернопільської «Ниви», за сумісництвом й емблеми клубу з Горішніх Плавнів, у своєму блозі (https://ua.tribuna.com/tribuna/blogs/fcsd_forma/) вибір емблем «Маріуполя» та початкового варіанту «Гірник-Спорта» вважає безальтернативними, а невелику відмінність між запропонованими версіями – непрофесіоналізмом дизайнерів, що працювали над ними.
Переглянувши наявні підходи до створення цього продукту та проаналізувавши думки, можна виділити основні елементи успішності: наявність елементу, який гармоніює з назвою чи місцевістю; єдина колірна гама в усіх командних елементах; унікальність, яка якимось чином відбиває клубну ідею; невтручання керівництва при роботі професіонала над концепцією. До речі, цікаві ідеї самоідентифікації інших команд теж можна побачити у блозі Дмитра Штрауса.
Тарас Жеребецький, Гал-інфо
