Про специфіку спортивної медицини, її важливість для спорту найвищих досягнень, наслідки карантину для спортсменів та чимало іншого розповів директор Львівського обласного центру спортивної медицини та реабілітації Степан Середа.
Степане Васильовичу, розпочнімо з азів: чим особливі спортивна медицина та посада спортивного лікаря?
Ми маємо розуміти, що лікування спортсмена та звичайної людини, відновлення від травм, відрізняються. Наше завдання – якнайшвидше поставити спортсмена на ноги. Ніхто не хоче довго відновлюватися. Візьмімо той же перелом. Лікування цього виду травм буде відрізнятися: звичайна людина може собі дозволити повертатися до звичного ритму місяцями. У спортсменів стільки часу немає.
Також, тут мова йде і про обслуговування різних змагань, специфіку цього процесу. Її може знати лише спортивний лікар. Ще одне наше завдання – привчити спортсменів до профілактичної роботи, яка допоможе уникати травм.
Трапляється, що змагання аматорського рівня може обслуговувати медик без належної освіти. Які ризики виникають в такому випадку?
У нас є стаття 51 закону України «Про фізичну культуру та спорт», де вказано, що змагання обласного рівня, міст обласного значення та вище обслуговує тільки лікар зі спортивної медицини. «Відкриті Кубки Львова», до прикладу, які відбуваються за фінансової підтримки ЛМР, має право обслуговувати лише спортивний лікар.
На змагання нижчого рівня нас, буває, що теж запрошують. Де є бажання перемогти та неповна готовність до навантажень, можуть виникати неприємні ситуації і ми маємо бути до цього готовими.
Якщо, все ж таки, змагання обслуговує лікар без належної освіти: яка тоді відповідальність лягає на плечі організаторів?
Відповідальними, у такому випадку, будуть і лікарі, які погодилися на це, і організатори змагань. Оскільки мова йде про порушення закону, то це – кримінальна відповідальність. Якщо, не дай Боже, буде травма з важкими наслідками, або й смерть: хто нестиме відповідальність?
Також винними будуть і організатори, які порушили законодавство України, не забезпечивши належних умов для проведення змагань.
Ви вже декілька років співпрацюєте з Асоціацією футзалу Львівщини. Ваші лікарі присутні на всіх змаганнях під егідою Асоціації. Які у вас враження від цієї співпраці?
Це – чи не єдина асоціація, яка має настільки професійний підхід до цього аспекту забезпечення змагань. Вони забезпечують всіма необхідними медикаментами першої необхідності (заморозки, бинти та ін.). Асоціація футзалу Львівщини дає приклад іншим, а ми, в свою чергу, будемо раді довгостроковій співпраці з ними. Хочу висловити подяку президенту Асоціації футзалу Львівщини Мирославу Степановичу Хом’яку за високий рівень організації змагань та розуміння спорту. Разом ми можемо демонструвати високий рівень обслуговування змагань та напрацювати такі методи роботи, які допоможуть мінімізувати травми серед спортсменів. З АФЛ у нас підписаний договір, у якому зазначено, що усі змагання, які відбуваються під їхньою егідою, навіть якщо це проводять інші організації, медичне обслуговування здійснюється нашими фахівцями.
Попри намагання мінімізувати травми, вони все-таки трапляються. Які травми є найчастішими у футзалі? І які види спорту є найбільш травматичними?
Ігрові види спорту завжди були найбільш травматичними. У футзалі та футболі, що ви могли спостерігати і на телебаченні, завжди було чимало травм. Забої – звична справа. Також часто страждає гомілковостопний суглоб. Його перелом може поставити хрест на вашій кар’єрі. Вивихи та розтягнення теж часті.
У яких випадках Ви рекомендуєте спортсменам завершувати виступи?
Розкажу вам на прикладі з чемпіонату Львівської області. Один з гравців, під час проходження медогляду, з’ясував, що у нього є патологія серця. Звичайна людина могла б прожити до 100 років і не дізнатися про неї, але під навантаженнями вона показала себе вже у молодому віці. Між нетривалим заробітком із загрозою життю та здоров’ям він, на щастя, вибрав друге. Але, скажу вам, що представники спорту найвищих досягнень майже всі є екстремалами, яким доводиться чимало віддавати за свої результати. Інакше на певному етапі людина залишить спорт та віддасть перевагу піклуванню про своє здоров’я. П’ятнадцять років тому в одного американського атлета запитували: Олімпійське золото та швидка смерть чи життя без цього здобутку? Він обрав перше.
Можуть бути винятки, коли спортсмени беруть відповідальність за своє життя на себе?
Лікарі не дають дозволу на участь у змаганнях, та й самі організатори не надто раді таким спортсменам. Вони хвилюються за свої репутаційні ризики: ніхто не хоче потрапити у новини через те, що на його змаганнях хтось, не дай Боже, помер.
Інша справа – комерційні змагання. Якщо якийсь багатій робить турнір, то заборонити спортсмену брати участь у ньому ми не можемо. І там, на жаль, трапляються й трагічні випадки.
Наскільки карантин та відсутність тренувального і змагального процесу вплине на кількість травм?
З власного досвіду можу сказати: чим більша кваліфікація спортсмена, професіоналізм та досвід – тим менше травм буде у нього. Говорячи про змагання під егідою АФЛ, то у Гранд Лізі, попри більші швидкості та інтенсивність, травматичних випадків менше, ніж у нижчих лігах. Адже гравці професійніше ставляться до тренувань та власного здоров’я.
За час, який працюємо з АФЛ, вже знаємо багатьох спортсменів, тож можемо певні ситуації навіть передбачати. Я розумів би, якби це були Олімпійські Ігри де на кону справді можна бути все. А тут головне – повага один до одного та власне здоров’я. На аматорському рівні завдання спорту – підтримка людини, її організму. Цей рух, якщо він має регулярний характер, дозволяє серйозно знизити ризик підхопити серйозні хвороби. Навіть спадковість може відійти на другий план, якщо людина веде здоровий спосіб життя.
Чи може повернення професійних спортсменів до інтенсивних тренувань призвести до зниження імунітету та, як наслідок, збільшення шансу захворіти на Covid-19? Адже є прикра ситуація у футбольному клубі «Карпати».
Кожна простудна хвороба має два важливих складники, які роблять можливим зараження. Перший – певна концентрація вірусу, другий – переохолодження. Величезні навантаження справді ведуть до зниження імунітету, особливо на підготовчому етапі. Перший місяць, коли спортсмен виходить на пік форми, є найбільш небезпечним. Тому я справді поділяю думку, що команди мають дотримуватися медичного протоколу, аби уникнути коронавірусної інфекції.
Ми відсиділи на карантині два місяці і з нього пора виходити. Але виходити професійно, з контролем зі сторони федерації, тренерського штабу та клубного лікаря. Адже початок змагань збільшує ризик зараження серед спортсменів. Тому варто остерігатися переохолоджень та травм, які також ведуть до зниження імунітету.
Підсумовуючи тему травматизму у спорті: які поради ви б дали спортсменам? Що може вберегти їх від травм?
У першу чергу, це – повага один до одного. Травма – більша проблема, ніж поразка у конкретно взятій грі. Другий аспект – підготовка. Якщо з професійним спортом все зрозуміло, то на аматорському рівні варто донести до людей, що потрібно не менше 3-4 тренувань на тиждень: як для здоров’я, так і для готовності організму до навантажень. Ті, хто займається спортом раз на тиждень, мають набагато більші ризики травмуватися. Вже не кажу про категорію 30+, коли ризики лише зростають. Тому пам’ятайте про своє здоров’я та збільшуйте навантаження поступово: не готовий до змагань певного рівня – не бери участі. Ну і згадаємо про організаторів: вони теж повинні передбачити все можливе для того, щоби мінімізувати кількість травм. А якщо вони і трапляються, то має бути людина, яка обізнана зі спортивною медициною та може допомогти.
Тарас Жеребецький, Гал-інфо
