Літописний Белз є одним із найдавніших міст Галичини. Вперше воно згадується в літописі 1030 року, коли князь Ярослав Мудрий вирушив походом на західні околиці Київської Руси та захопив Белз. Журналісти Гал-інфо спільно з командою «Світ Зверху» побували на місці колишнього княжого городища.
На в'їзді до літописного Белзу є найдавніша територія - городище, яке, власне, і завоював свого часу Ярослав Мудрий. Саме тут розміщувалися палати, укріплені бастіони белзьких князів. Від усього цього залишилася лише назва - Замочок. Площа давнього літописного городища становить близько 7 гектарів.
Археолог, який досліджує місто з 2004 року, науковий співробітник Державного історико-культурного заповідника Белз Остап Лазурко наголосив, що місто успішно розвивалося ще до першої писемної згадки у «Повісті времінних літ».
«Це було надзвичайно добре укріплене городище. Територію городища захищали вали. Археологічні матеріали, які ми виявили під час розкопок, говорять про те, що поселення на цьому місці існувало з другої половини Х ст. Географічним положенням пояснюється і назва міста – реліктове слово «белз» означає багнисту місцевість. Однак існує кілька варіантів тлумачення цієї назви», - зазначив Остап Лазурко.
Цікавим для археологів у плані досліджень є урочище Замочок.
«Замочок – це територія літописного міста Белза ХІ – ХІІІ ст. Перша писемна згадка датується 1030 рік, тоді Ярослав Мудрий взяв Белз, і відтоді місто веде своє літочислення. Це найстаріше місто Львівської області і яке є одним із найстаріших поселень Західної України і Східної Європи», - розповів Остап Лазурко.
Перші археологічні дослідження городища провів археолог Ярослав Пастернак у 1930-их роках.
«Ярослав Пастернак приїздив сюди двічі. І в південно-західній частині городища він заклав десь п'ятдесятиметрову траншею. Про його знахідки ми знаємо з часткових його дописів. Пастернак працював на території городища і навколишніх поселень, що були супутниками міста. В урочищі «Климентщина», «Монастирище» і «Трійця». Він знайшов фрагменти оборонних укріплень найдавнішого Белза на зламі Х - ХІ ст. Минулого року, під час археологічних досліджень, нам вдалося це підтвердити. На супутникових урочищах археолог знайшов захоронення, там скрізь були монастирі та церкви. Від того і пішли їхні назви», - розповів Остап Лазурко.
Він зазначив, що археологічні дослідження були продовжені у 70-их роках під керівництвом Володимир Петегирича.
«Він працював тут десь вісім років. Петегирич проводив дослідження у північно-західній частині городища. Він віднайшов мостову та оборонні украплення, засипані землею. Знайшов ряд дерев’яної забудови, і ці дослідження довели, що з північно-західної частини був в’їзд на городище. Також Петегирич проводив дослідження в сусідніх урочищах. Результати підтвердили наявність в цих місцях захоронень та залишків монастирів та церков», - зазначив Остап Лазурко.
Дослідження Белзу знову зупинилися. У 2001 році був створений Державний історико-культурний заповідник Белз. З цього моменту археологічні дослідження знову продовжились.
«Щороку ми проводимо дослідження, які приурочені архітектурним спорудам. У 2005 році була реставрація каплички Святого Валентина, яка розміщена на території городища. Тоді ми заклали розкоп і виявили фрагмент дороги та житло ХІІ - ХІІІ ст. Наступне дослідження на городищі проводили у 2011 році - під муром хресної дороги. Однак нам практично нічого не вдалося виявити, бо то було як укол голкою», - розповів археологи.
Варто додати, що на цьому місці, окрім каплиці Святого Валентина, від самого початку була замкова церква. Сучасна церква постала як гарнізонний храм 1926 року.
Водночас торік археологи проводили дослідження приурочені порятунку південно-західної вежі, яка падає і осипається в річку.
«У нас була мета дослідити фундаменти. Працювали геологи, спільно з археологами. Роботи тривали у рамках проекту «Локальна історія». Заклали розкоп, де знайшли залишки дерев’яних укріплень валу. На жаль, нам вдалося зачепити лише південну частину, бо сама ця конструкція продовжується за парканом і виходить на людські городи. Щоб продовжити дослідження треба дочекатись, коли люди зберуть урожай», - зазначив Остап Лазурко.
Вже цього року археологи проводили локальні дослідження на Замочку.
«Дослідження були присвячені сакральному комплексу. За переказами, тут було джерело, і ми спробували його відшукати. Геозйомка землі показала аномалію. На тому місці ми заклали шурф, а виявилося, що там колись росло дерево, а аномалія – це його корінь», - сказав Остап Лазурко.
За час своїх розкопок у Белзі археолог Остап Лазурко виявив численні артефакти та цікаві для науки матеріали.
«Це матеріали лука-райковецької культури (східнослов'янська археологічна культура, - ред.) VІІІ - Х ст. Це знахідки з культурного шару, але об’єктів ми тут не мали. Однак це нам говорить про те, що територія городища була заселена ще у слов’янський час. Люди не прийшли на порожнє місце. З індивідуальних знахідок – енколпіон (нагрудний хрест давньокняжої доби, - ред.), другої половини ХІ ст. Така знахідка говорить про поширення християнства у ранній час, незважаючи на те, що ця місцина досить віддалена від Києва. На сусідніх людських городах також виявили хрестик ХІ ст.
Також ми знайшли фрагменти скляних браслетів, що дуже характерно для домонгольського часу. Їх знайдено багато, ціла гамма і колористика. Ми знаємо, що вони побутували із другої третини ХІІ ст. до монгольського часу і більше їх не випускали. Це були жіночі та дитячі прикраси», - розповів Остап Лазурко.
Літописний Белз у тіні Львова. Фоторепортаж
Він також зазначив, що археологи знайшли невизначений предмет гранчастої форми, який у середині має зображення якогось чоловіка.
«Однак це зображення майже втрачено, тому призначення цього предмета нам невідоме. Схиляємось до того, що це була форма з якої відтискали печатки. Предмет важить 204 грами, а це досить стала вага. З обох сторін він має кругле обрамлення», - сказав Остап Лазурко.
Також він зазначив, що тепер археологи працюють над вивченням сакральних пам'яток Белзу. Зокрема, цьогоріч дослідники мали намір відшукати собор, де ймовірно могли б бути поховані княжі роди.
Незважаючи на те, що Белз є заповідною територією, він потерпає від скарбошукачів, які час від часу розорюють пам'ятки археології. Найбільше від діяльності «чорних археологів» зазнають втрат урочища «Климентщина», «Монастирище» і «Трійця», які були супутниками давнього княжого городища.
Агенція Гал-інфо висловлює подяку партнерам - команді «Світ Зверху», які провели аерозйомку і показали літописний Белз із погляду пташиного лету.
