Національна збірна України з футболу не втримала перемогу у матчі 2 туру кваліфікаційного раунду чемпіонату світу проти збірної Туреччини. На виїзді команда Андрія Шевченка, перемагаючи по ходу матчу з рахунком 2:0, ледь втримала нічию 2:2. Втім, найголовніше те, що за гру збірної України аж ніяк не соромно. Наша команда нарешті навчилися грати у футбол, а такий футбол нам потрібен.
Після матчу Туреччина Україна чимало вболівальників уже стали порівнювати збірну України часів правління Андрія Шевченка з тою збірною, яка грала на Євро-2016 за часів правління Михайла Фоменка. Майже усі в один говорять, що порівнювати немає що з чим: Шевченко і справді той тренер, який потрібен нашій команді.
Вчорашній матч збірної України – один з небагатьох, який по-справжньому запам’ятається. Приблизно, як той матч проти турків у 2004 році, коли Шевченко, Воронін, Рикун і компанія поклали турків на лопатки, святкувавши дуже впевнену і розгромну перемогу з рахунком 3:0. Якщо відверто, то такий результат міг повторитися і вчора, однак одна з головних теперішніх проблем наших футболістів – це те, що гравці самі не вірять у свій успіх та й інколи лякаються того, що натворили на футбольному полі. 2:0 на нашу користь по ходу першого тайму – це майже фантастика, саме та, яка перетворилася на реальність.
Одразу з перших хвилин матчу гравці збірної України дали відчути супернику, що протистоїть туркам – дуже і дуже непогана команда. Команда, яка вміє атакувати та захищатися. У першій половині першого тайму українці навіть виглядали краще за турків, команді Фатіха Теріма багато чого не вдавалося: особливо атакувальні дії, які часто завершувалися невдоволеним свистом вболівальників на заповненому стадіоні в Коньї.
Українці при кожній кращій можливості в атаці старалися діяти різнобічно: особливо подобалося те, як на флангах спільну мову знаходили Бутко з Коноплянкою та Соболь з Ярмоленком. В опороній зоні як завжди впевнено і на межі фолу діяв Степаненко. У центрі захисту з перемінним успіхом грала пара Кучер-Ордець. Саме такий був вибір на цей матч у Андрія Шевченка. Непогано на вістрі атаці діяв Артем Кравець. Якщо відверто, то досі не розумію чому цей гравець не вписався в модель гри київського «Динамо» і став не потрібний команді, а зокрема, головному тренеру Сергію Реброву. У першому таймі Артем Кравець заробив пенальті, яке з труднощами, але таки реалізував Ярмоленко, а через кілька хвилин уже на пару з Ярмоленком створив гольовий момент, який сам і реалізував.
0:2 на 27 хвилині матчу. Хіба не фантастика? Втім, турки не були б турками, якби при переповненому стадіоні вдома не зробили бодай спробу відігратися. І, забігаючи наперед, варто відзначити, що в команди Фатіха Теріма це непогано вдалося. Поступово господарі таки знайшли ключі до воріт Пятова. Не забивщи з гострового штрафного, турки забили нам «у роздягальню» з кутового. Гол на свій рахунок записав Озан Туфан.
При рахунку 1:2 на користь України після першого тайму не складно було здогадатися, що такий перебіг подій на полі лише на руку вболівальникам. Турки зроблять усе можливе та неможливе для того, щоб відігратися у цьому матчі. Зрештою, так і сталося, однак ще кілька теплих слів своєю грою команда Андрія Шевченка таки заслужила. Особливо у першій половині другого тайму, коли у нас був кращий контроль м’яча і наша команда не грала утримання рахунку. Одразу й не пригадаєш матч нашої збірної проти сильної команди, коли ми виграли в один гол і робили все для того, щоб зміцнити свою перевагу і забити ще. У матчі з туками саме так і було. При рахунку 2:1 на свою користь Коноплянка, Ярмоленко, Кравець та інші робили все для того, щоб зробити рахунок 3:1, а не втримати 2:1. І відверто кажучи, можливості на це були, уже інше запитання чому свій момент не реалізував Кравець чи хтось інший з нашої команди. І за цю спробу Шевченко після матчу заслужить на слово «респект».
На жаль, справжні проблеми у нашої команди по-справжньому почалися після того, як рахунок став 2:2. Арбітр з Німеччини Мануель Грефе поставив дещо сумнівний пенальті у наші ворота на 81-ій хвилині, який чітко реалізував Хакан Чалханоглу. Якщо відверто, то пенальті у ворота турків у першому таймі був значно очевиднішим, втім, арбітр вирішив виправити свою помилку у першому таймі, коли не поставив очевидний пенальті за фол Едуарда Соболя у штрафному майданчику.
Загалом при рахунку 2:2 та й ще до нього гра дивилася. Такий футбол аж ні мить не заставляв думати про сон. Він відверто сподобався вболівальникам не тільки з України чи Туреччини. Обидві команди грали на атаку і перш за все думали як забити, а не як не пропустити. І, погодьтеся, у матчах збірної України це часто була рідкість. Особливо при попередніх тренерах.
При рахунку 2:2 на перший план уже вийшла функціональна готовність обох команд. І якщо відверто, то турки фізично виглядали значно краще за Україну. Команда Фатіха Теріма неодноразово саме завдяки швидшим прийняттям рішень на футбольному полі заставляла суперника фолити. А зі стандартів «червоні» наробили багато клопотів у нашому штрафному майданчику. Коли не справлялися захисники та воротар Пятов, то нам відверто таланило. В одній з атак навіть м’яч влучив у штангу наших воріт.
Що цікаво, навіть при такій грі, коли уже сил майже не було, ми також шукали можливість зловити суперника на контратаці. Для цього Шевченко випустив на поле швидких Зозулю та Петряка, Втім, одну з потенційних контратак наприкінці матчу «запоров» Петряк віддавши в один дотик зовсім неточну передачу на Зозулю.
Зрештою матч у Коньї завершився з рахунком 2:2 – результатом, який з однієї сторони і порадував, а з другої, зважаючи на переміг подій у матчі, і розчарував. Можливо, наша команда повинна була брати максимум у цьому матчі, однак нічия, мабуть, буде закономірною. Турки, проявивши справжній характер, на бублик також не заслужили. А найголовніше те, що уся Україна побачили, що у нас є футболісти. Друзі, ми вміємо грати у футбол…
Матч у Туреччині для Андрія Шевченка повинен стати корисним для аналізу. Особливо до гри в обороні. Це, як і функціональна готовність нашої команди, бажає бути кращою.
Туреччина - Україна - 2:2 (1:2)
Голи: Озан Туфан, 46, Хакан Чалханоглу, 81, з пенальті - Андрій Ярмоленко, 24, з пенальті, Артем Кравець, 27.
Туреччина: Волкан Бабаджан, Хакан Балта (Каан Айхан, '46), Омер Топрак, Шенер Озбайраклі, Озан Туфан (Волкан Шен, '77), Джанер Эркін, Мехмет Топал, Энес Унал (Толга Чігерчі, '46), Хакан Чалханоглу, Эмре Мор, Дженк Тосун.
Україна: Андрій Пятов, Олександр Кучер, Богдан Бутко, Іван Ордець, Едуард Соболь, Віктор Коваленко, Євген Коноплянка (Іван Петряк, '82), Олександр Зінченко (Сергій Сидорчук, '46), Тарас Степаненко, Андрій Ярмоленко, Артем Кравець (Роман Зозуля, '73).
Попередження: Джанер Еркін, 23. Хакан Чалханоглу, 47. Емре Мор, 87. - Іван Ордець, 54. Тарас Степаненко, 79. Едуард Соболь, 82. Роман Зозуля, 87.
Богдан Пастернак, Гал-інфо
