Як минув рік у чемпіонів світу?
Минув рік від матчу Україна – Південна Корея, перемога в якому принесла нашій збірній U-20 титул чемпіона світу. Як провели цей рік наші чемпіони? Хто зміг стати основним у своїх клубах, а хто досі перебуває на межі переходу в дорослий футбол? Про все за порядком.
Голкіпери
Основним на той турнір їхав Андрій Лунін. Однак, після матчу 1/8 фіналу він відправився до головної команди на матчі відбору до Євро-2020 з Сербією та Люксембургом. На полі так і не з’явився, але відсутність змусила Олександра Петракова на чвертьфінал виставляти Владислава Кучерука з «Динамо». Ще одним голкіпером на тому турнірі був Дмитро Різник з полтавської «Ворскли».
Після турніру, на якому Лунін отримав приз найкращому голкіперу, справи в Андрія не пішли різко вгору. Початок сезону 2019/20 провів в оренді у «Вальядоліді», де залишався другим воротарем, а регулярну практику почав отримувати лише в «Реалі Ов’єдо» з Сегунди, куди перебрався взимку. Владислав Кучерук став основним голкіпером динамівської молодіжки (сезон там завершено достроково через пандемію), а Дмитро Різник, після початку сезону 2019/20 на лаві запасних, з жовтня став першочерговим вибором тренерського штабу «Ворскли» та зайняв місце у рамці воріт.
Захисники
На позиції захисника були представники одразу шести клубів: трьох делегував донецький «Шахтар», ще по одному збірнику представляли «Динамо», СК «Дніпро-1», «Олімпік», друголіговий «Калуш», та словацький «Земплін».
Капітан молодіжки Валерій Бондар сезон розпочав в основній команді «Шахтаря», за яку, станом на сьогодні, відіграв 10 матчів (у минулому лише 1) та забив у першій грі, в якій з’явився зі стартових хвилин. Денис Попов має в активі вже 13 появ у складі «Динамо» в цьому сезоні (12 з них – без замін). Данило Безкоровайний, один з легіонерів нашої збірної, повернувшись з оренди став основним у «Дунайській Стреді»: 18 матчів у чемпіонаті та дебют у єврокубках. Цей габаритний захисник вже взимку міг стати одноклубником Мар’яна Шведа, але пропозиція «Селтіка» не влаштувала словацький клуб.
Латералі тієї команди Петракова, права на яких належать «Шахтарю», цей сезон проводять в оренді. Юхим Конопля є резервістом у «Десні», хоча назбирав і 6 повних матчів, а Віктор Корнієнко тринадцять разів виходив у складі «Маріуполя» на матчі УПЛ. Після перемоги на чемпіонаті світу Олег Веремієнко повернувся з «Калуша» у «Карпати» та встиг відіграти за основну команду 6 матчів, чотири з яких були з лідерами чемпіонату – «Шахтарем», «Динамо», «Зорею» та «Десною». Олександр Сафронов з СК «Дніпро-1» у фіналі заміняв дискваліфікованого Дениса Попова. Першу половину сезону 2019/20 захисник провів у своєму клубі, набравши 908 хвилин у 12 матчах, а взимку перебрався на правах оренди в Естонію: за 5 матчів у складі «Левадії» на рахунку Олександра вже 2 голи. Про певний регрес можна говорити лише стосовно Ігоря Снурніцина з «Олімпіка»: ще до чемпіонату світу він був в основній обоймі донеччан, а от у сезоні 2019/20 на полі з’являється не так часто – лише 7 матчів та 541 хвилина.
Півзахисники
Особливості стилю гри збірної Олександра Петракова (схеми з 5 оборонцями) призвели до того, що в заявці було більше оборонців, ніж півзахисників. Якщо говорити про центр поля, то тут у збірній були представлені «Шахтар», «Динамо» (по два представники), «Чорноморець», «Олександрія» та іспанський «Алавес».
Розпочнімо з іспанського легіонера: після першої половини сезону 2019/20 Олексій Хахльов повернувся до України та поповнив склад львівських «Карпат». Повернення вийшло не з найкращих: за нетривалий період перед зупинкою чемпіонату Олексій встиг зіграти лише у 2 матчах, а зараз, як і решта «зелено-білих», відбуває карантин. Куди краще справи у його партнера у збірній Сергія Булеци: оренда в СК «Дніпро-1» дозволила йому отримати регулярну ігрову практику на рівні УПЛ: 21 матч та 3 забитих м’ячі. Не отримав свого шансу в УПЛ Кирило Дришлюк: він продовжив грати за молодіжну команду «Олександрії», а взимку перебрався в латвійський «Спартакс». Сезон там відбувається за схемою весна-осінь і розпочнеться, через карантин, лише завтра.
Максим Чех обрав звичну для вихованців «Шахтаря» дорогу та відправився в оренду в «Маріуполь». Такий же шлях обрав і Олексій Кащук. І хоч ігор вони провели майже однакову кількість (12 у Максима проти 11 в Олексія), рівень їхньої важливості можна побачити у наданому ігровому часі (1034 в Максима проти 237 в Олексія). Микола Мусолітін, який їхав на чемпіонат у статусі основного гравця «Чорноморця», після перемоги на чемпіонаті світу відправився з одеситами у Першу лігу. Взимку змінив Одесу на латвійську «Валмієру». Як і у випадку з Дришлюком, за новий клуб ще не дебютував, оскільки чемпіонат там лише розпочинається.
Георгій Цитаішвілі ще до молодіжного мундіалю дебютував за киян. Після перемоги він, можливо, очікував на шанси, але варто було зважати на конкуренцію на флангах: Циганков, Вербіч, Де Пена. На поле в УПЛ він виходив 6 разів, тричі вже після відновлення чемпіонату, коли Циганков ще відновлювався після травми.
Нападники
Нападників у збірну делегували «Шахтар», «Динамо» та «Олександрія». На матчі зазвичай виходив лише один форвард, тому третій, а ним виявився Денис Устименко був резервістом. У сезоні 2019/20 він продовжував виступати за команду U-21, де 7 разів відзначався забитими м’ячами. В УПЛ зіграв лише 12 хвилин, вийшовши наприкінці лютневого матчу з «Колосом». Данило Сікан весь сезон провів в основному складі «Шахтаря», але грав небагато. Навіть зараз, коли «гірники» експериментують зі складом та проводять ротацію, українець програє конкуренцію Фернандо, гравцю, що приходив як вінгер. Поки що лише 4 появи на полі, дві з яких у матчах з «Карпатами».
Найкраще з форвардів себе проявляє Владислав Супряга. Повернення в СК «Дніпро-1», нехай і на правах оренди, дозволило йому отримати не тільки ігрову впевненість, але й місце в основі. За 19 матчів він відзначився 9 разів, зокрема оформив хет-трик у ворота «Динамо», яке має права на нього.
Проглянувши всіх виконавців, що складали ту саму «золоту» збірну Петракова можна сказати, що більшість справді отримала свої шанси на полі. Хтось, як Андрій Лунін, отримав його не одразу через рівень чемпіонату. Стиль гри чи ж виліт його команди, як у випадку Мусолітіна та Дришлюка, призвели до зміни команд. Важко оцінювати і поточну спроможність цих виконавців, адже оптимальної форми досі немає і, навряд чи, це трапиться до завершення сезону. Та український чемпіонат точно прикрасили швидкість Супряги, фінти Булеци і непоступливість Попова. Тепер черга за іншими.
Тарас Жеребецький, Гал-Інфо
