«Моя книжка – не про ту Україну, яка існує, а про ту, яку бачать поляки» - говорить польський письменник Зємовіт Щерек про свою роботу «Прийде Мордор і нас з’їсть, або Таємна історія слов’ян». Він приїхав до Львова, аби поговорити про своє дітище, а також про стереотипи, які живуть в головах поляків і впливають на їхнє сприйняття України.
«Те, що нині тут відбувається, змінило ставлення поляків до українців, - говорить Щерек. – Коли ви вийшли на барикади, ви стали лицарями». І додає: «Коли ж українці зійшли з барикад, то стали тими, ким були раніше в польських стереотипах. Такими собі боратами, екзотичними і недалекими, краєм, куди можна їхати, аби самостверджуватися».
«Багато поляків мають нездоровий інтерес до України. Вони їздять сюд,и аби подивитися на недоліки і почуватися краще. Це дозволяє їм дистанціюватися від проблем у Польщі, - зазнається він. – Деякі виробили собі цей стереотип пияка-українця і почали його розвивати». Письменник наголошує, що такий стереотип підтримують не всі, і є поляки, чий інтерес до України цілком щирий і позитивний. Є здорове зацікавлення поляків, бо частина польського суспільства справді солідарна і симпатизує Україні. «Я писав свою книжку до подій у Києві, а після того з’явилося дуже багато літератури, де Україна – вже інша, краща» - говорить Зємовіт.
Письменник рефлексує про те, як події в Україні коливають стереотипи – коли є позитивні зрушення, поляки починають мислити позитивніше, а коли регрес, вони згадують старі шаблони про сусідів. «Наші стереотипи про Україну – це віддзеркалення бачення нас самих. Західна Європа дивиться на нас так, як ми на українців» - стверджує письменник. Посміятися із недолугості в українській державі – це можливість самоствердитися коштом слабшого. «Така потреба є у всіх, не лише поляків – посміятися, що комусь гірше, ніж тобі. Це вульгарно, але це працює, - ділиться Щерек. – Українці себе поводять так само, коли їдуть в інші країни… Узбекистан, Казахстан, тощо. Або галичанин, який їде на Схід».
Утім, поляки й люблять Україну за ті ж риси, які приписують собі. «Якщо говорити про Росію й Україну, то Росія виглядає як імперія зла, де люди нічого проти цього не мають, а Україна – як край, який зі злом бореться. Поляки бачать в українцях таких-собі сучасних козаків, вільних людей, і впізнають те ж саме у собі, – пояснює письменник. – Тут є позитив, бо поляки люблять українців за риси, які спільні між двома націями. Мовляв, так, як ми дивимось на вас, ми дивимось на себе, бо українці, як і ми, не дадуть у свою кашу наплювати і будь-кого – чи Януковича, чи Путіна - проженуть».
Дуже виразним є погляд на Росію, яка раніше була схожа на Україну в польських асоціаціях, але нині стереотипи змінилися. «Тепер Росія набрала значно темнішого стереотипу, чогось тиранічного і ворожого» - міркує Щерек. За його словами, стереотипи не залежать від того, подобаються вони людям чи ні, а від погляду більшості. «Із часом стереотипи змінюються, але це повільний процес. Стереотипи про Росію змінилися під впливом сучасних подій, те саме із українцями, - говорить письменник. – Українець для поляків – все ще войовничий, спершу через Майдан, тепер через війну, це вже не гендляр, яким його бачили раніше. Але закінчиться війна, і стереотип буде іншим».
А ще змінити стереотипи може література, і, власне, українська література. «Якби не було Андруховича, Прохаська та багатьох інших, поляки, мабуть, не цікавилися б українцями, і думали би про них значно гірше, - говорить Щерек. – Тому українська література – добрий приклад впливу, що змінює суспільні стереотипи».
Щерек визнав, що за останні місяці дуже багато змінилося в країні, і як результат, з’являються нові книжки із новим баченням. Письменник стверджує, що поляки дуже рідко цікавляться східними питаннями так сильно, як Україною. А перспективу власної книжки пояснює тим, що це не журналістський репортаж, а насамперед література. «Я опирався на те, що справді було, але це не виклад фактів, це проникнення в героя, який мислить і бачить Україну такими шаблонами, - пояснює автор. – Героя книжки не існує, це персонаж зібраний, який додає роботі реалізму».
Говорячи про свою Батьківщину, Щєрек багато в чому заперечує її «західність». «Польща – типова східноєвропейська країна, їй далеко до західного комфорту. Тож я там не нуджуся», - сміється він. Але, додає, сьогодні Європа страшенно потребує чогось нового, і цим новим може стати Україна.
Анна Романдаш, telekritika.ua
