Матчі зі Швейцарією та Іспанією дозволили спростувати чи підтвердити чимало спірних питань.
Після майже десятимісячної перерви збірна України з футболу таки зібралася. На щастя, Covid-19 не завдав додаткових неприємностей, і Андрію Миколайовичу Шевченку були доступні всі нетравмовані футболісти. Так до Ігоря Харатіна, дебют якого ми очікували ще навесні, додалися новачки головної команди Богдан Михайличенко та Олександр Тимчик. Через травму в рядах синьо-жовтих ми не побачили представника «фраді» Олександра Зубкова чи одну зі світлих плям «Динамо» минулого сезону Дениса Попова, але, зізнатися відверто, їхній вихід на футбольне поле був досить малоймовірним.
Трохи і про сам формат Ліги Націй: після того, як Україна здобула право на підвищення до дивізіону А, вигравши свою групу з Чехією та Словаччиною, формат дещо змінили. Тепер дивізіонів залишилося лише три: з елітного не вилетів ніхто, лише додалися переможці своїх груп дивізіону Б, серед яких і Україна.
Матч зі Швейцарією не був великим на несподіванки у стартовому складі. Богдан Михайличенко після хорошого сезону в «Зорі» та вдалого дебюту в Бельгії заслуговував на вихід в основі, вигравши конкуренцію в Едуарда Соболя. Олександр Тимчик виграв у Олександра Караваєва конкуренцію за місце у складі не лише в клубі, а тепер і у збірній. Зі старожилів питання були до Коноплянки, адже хорошого сезону у його виконанні ми не бачили дуже давно. Та, схоже, що місце у збірній він може втратити лише якщо сам того захоче. Що ж, це чудова можливість для нього назбирати колекцію футболок крутішу, ніж в Тимощука.
Говоритимемо сьогодні про матчі з Іспанією та Швейцарією в комплексі, адже виділяти щось з одного матчу, тим більше після такої перерви, неправильно.
Питання воротарської позиції
Існує думка, що воротар повинен зробити певну кількість результативних помилок, аби на власному досвіді зрозуміти як робити не треба. В останні сезони їх в Андрія П’ятова побільшало. Так, він досі непогано грає на лінії чи керує діями в обороні, але його спроби виходити на м’яч при навісах чи прострілах накульгують. Такі ж проблеми простежуються і в матчах Андрія Луніна, та в голкіпера «Реала» є важлива перевага: вміння грати ногами. Дещо розхлябаний футбол зі швейцарцями ще не до кінця відкрив проблему, а от гра з іспанцями чітко вказала: при побудові атаки П’ятову краще шукати поблизу Матвієнка чи Кривцова, адже з кожним наступним метром шанс на точну передачу тане навіть швидше, ніж несміливий перший сніг.
Іспанія – не Португалія
Ці дві країни історично є конкурентами десь як Франція з Англією чи Україна з Росією. У футболі це важить мало, але й мова не про це. Вже після оголошення стартових складів стало зрозуміло: тренерський штаб зробить все, аби повторити сценарій київського матчу з португальцями. Тут вам і Яремчук на фланзі півзахисту, і Марлос в ролі фальшивої дев’ятки. Але все поламав швидкий гол з пенальті. Іспанці, на відміну від португальців, не є настільки заточеними на одного гравця, тож небезпеки там можна чекати від кого завгодно. Якщо вважати Україну молодою командою, то що й казати про іспанців: один Серхіо Рамос на момент матчу мав більше поєдинків за «фурію роху», ніж решта його партнерів на полі разом взятих.
Сміливим ходом від Андрія Миколайовича можна було би назвати відхід від усталеного стилю гри та вибір на користь швидких контратак. Для такого футболу у збірній є гравці на кшталт того ж Тимчика чи Супряги, який міг дебютувати у головній команді.
Центру поля потрібен лідер
Нехай м’яч у матчі зі Швейцарією цей центр поля часто проходив швидко, однак було зрозуміло: за потреби під нього лягатимуть кістьми. В центрі оборони це демонстрував Матвієнко, декілька разів блокуючи удари, в центрі поля цим займався Степаненко. Його відсутність в другому матчі не зіграла на руку. Харатін, хоч і є гравцем близьким до Тараса за способом ведення гри, не володіє ще тим досвідом і тим авторитетом, аби повноцінно заміняти одного з лідерів збірної.
Підсумок
Такі матчі – саме те, що потрібно для зростання збірної. За рівнем суперників останній тиждень був непоганим екзаменом, десь як плей-оф чемпіонатів Європи чи світу. Мінусом можна вважати те, що ми так і не побачили найближчий резерв збірної. З плюсів – певне заземлення. Безпрограшна серія це, звичайно, добре, але набагато краще усвідомлювати свій справжній рівень та план робіт, який ще треба проробити перед найближчими важливими іграми, якими будуть матчі чемпіонату Європи. Погляньте вище, ми навіть не згадуємо результат, адже Ліга Націй – історія не про це. Що й говорити, коли збірна Чехії за два дні збирає повністю новий склад через виявлений випадок коронавірусу. Ліга Націй – шанс на матчі з сильними суперниками, шанс зрозуміти свій справжній рівень шість разів за декілька місяців, а не двічі за весь відбірковий цикл. І шлях України в цій історії тільки розпочався.
Тарас Жеребецький, Гал-інфо
