Слухай онлайн
Історія

75 років бою Самооборони ОУН з НКВД під Лагодовом

20 серпня 1944 року біля села Лагодів (раніш Глинянського, а тепер Перемишлянського району) Львівської області відбувся бій між учасниками Самооборони села Лагодів та радянськими підрозділами, куди входили як працівники Глинянського районних відділів НКВД/НКГБ, так і військові підрозділи, а також працівники районного військового комісаріату та радянський партійний актив району.
Петро Профета, тюремне фото з Архіву УСБУ у Львівській області.
Іван Зварич – «Цвіркун», фото з архіву П. Тивонюка, с. Лагодів.
Микола Брилинський, фото з архіву П. Тивонюка, с. Лагодів.
Лагодівський ліс, фото автора.
Пам’ятник полеглим за волю України у селі Лагодів, фото автора.

Головною причиною наступу була мобілізація мешканців села до червоної армії, оскільки жоден із них такого бажання не виявив.

Так, за радянськими даними:

"В Глинянском районе 20.8.44 года отряд воинской части в составе 240 человек, в месте с работниками РО НКВД, НКГБ, Райвоинкомата и партийного советского актива проводил проческу неселенного пункта Ляходов. При подходе к этому пункту отряд подворгся сильному обстрелу бандеровцев". [ДАЛО, Ф.П-3, Оп.1, Спр.224, Арк.34-35].

За іншими, теж радянськими даними:

"20 августа 1944 г. Львовским облвоенкоматом в Глинянский район, для организации мобилизации в Красную армию, была направлена группа бойцов в количестве 200 человек. Не доходя до райцентра Глиняны у села Ляходов, указанная группа была обстреляна бандой бандеровцев".

Р. Лаба на сторінках часопису "За вільну Україну"  пише: "Тієї серпневої неділі 1944 року в селі Лагодів, що на Перемишлянщині Львівської області, почало світати разом із інтенсивною стріляниною. В західній частині села зав’язався бій між стрільцями місцевої самооборони і карателями-енкаведистами, котрі вчинили напад, аби насильно мобілізувати на фронт сільських юнаків, які вперто не з’являлися у військкомат.

Коли сонце вже стояло в зеніті, московські людолови відкрили по селу мінометний вогонь. Та самооборонці розгадали цей маневр. Стріляли з цегольні. Тож група під керівництвом Антошківа швидко змусила міномет замовкнути – вона напала на ворога з тилу. З тих мінометів потім стріляли по летовищу на Ксьондзовій Дебрі.

Однак над селом з’явилися совєтські літаки з військового аеродрому, що був розміщений поблизу Курович. Розстрілявши у мешканців села увесь боєкомплект, літаки повернулися до місця дислокації. А над вечір обстріл села з боку летовища розпочала зенітна артилерія. Так минув перший день самооборони.

Наступного ранку знову з’явилася пара літаків, які продовжили обстріл запалювальними набоями. Третього дня з боку Погорільців до села увірвалися три броньовики, які поливали кулеметним вогнем усе навколо. Після короткого бою самооборонці захопили один броньовик, підняли на ньому синьо-жовтий прапор і з тріумфом об’їхали село. Літаки з’являлися знову і знову, але, на щастя, густі сади завадили виникненню пожеж. Врешті-решт, зустріли черговий приліт ворожих літаків інакше. З гори Камінь відкрили по них інтенсивний вогонь. Літаки зробили над селом зо три кола і раптом один з них задимів, за ним потягнувся чорний шлейф диму і вогню. Машина не “дотягнула” до летовища і впала десь у полі поблизу Підгайчиків. Більше літаки не з’являлися над Лагодовим". (Роман Лаба. "Лагодів протистояв окупантам", часопис "За вільну Україну", 07.08.2001 р.).

За цими ж даними під час бою Лагодівською самообороною командували Іван Крамар, Теодор та Дмитро Цимбали. Останній, рівно ж як і згаданий вище Степан Антошків, у 1945 році були захоплені органами НКВД й Військовим трибуналом засуджені до розстрілу.

Знову за радянськими даними:

"Ввиду многочисленности бандеровской банды, отряд к селу не был допущен. Для оказания помощи из райцентра к месту боя прибыл артдивизион, в состав которого вошли начальник Глинянского РО НКГБ, 1-й секретарь Глинянского райкома КП(б)У и заведующий отделом Львовского обкома КП(б)У".

Під час цього бою начальник районного відділу НКГБ лейтенант Сивоконь був ранений, а 1-ший секретар РК КП(б)У Калашніков - загинув.

Коротка довідка. Організаційно станиця села Лагодів Глинянського району Львівської області належала до Перемишлянського району ОУН. Станичним Лагодова у період німецької окупації був Г. Возний, а після приходу радянської влади до літа 1945 року П. Профета.

У період знову ж німецької окупації в Лагодові була організована Самооборона. Разом з тим, село було центром Лагодівського куща ОУН, до котрого крім самого Лагодова входило кілька довколишніх сіл Глинянського та Перемишлянського районів. У 1945-1946 рр. кущовим провідником був І. Зварич - "Цвіркун". Він також очолював кущову боївку, котра була однією із найактивніших теренових боївок на території цих районів.

Загалом Лагодів виставив під зброю в рядах ОУН та УПА не менше сотні учасників, серед котрих, зокрема, були відповідальні функціонери ОУН обох районів. Останнім мешканцем села, котрий поліг у бою проти радянської влади був М. Брилинський - "Директор", "Славко", "Дон". Упродовж 1944-1950 років він займав ряд організаційних постів, а останньо був кущовим провідником й загинув на засідці МГБ-істів біля Лагодова 2 квітня 1950 року.

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ
Загрузка...

");