Напередодні на каналі HBO вийшов завершальний епізод міні-серіалу «Чорнобиль». Напівдокументальне шоу стало феноменом світового кіно-мистецтва.
Зазначимо, оцінка на головному сайті кіно-критики, IMDB сягнула 9,7 балів з 10, і стала найвищим показником у світі для серіалів. Чому саме варто дивитися «Чорнобиль», і чому він отримав такі оцінки – обговоримо далі.
Сценарій.
Шоуранер проекту, Крейг Майзін зробив неймовірне: передивившись величезну кількість матеріалу, прочитавши купу літератури, як наукової так і журналістичної, поспілкувавшись із тими свідками, хто ще залишився живим, він створив історію, що майже стовідсотково точно відтворює події 26 квітня 1986 року і того, що було після. Я не можу назвати а ні жодної зайвої репліки, не можу згадати будь-якого пафосу, і тим більше не знаходжу у мові персонажів нічого зайвого. Можна виділити хіба що той факт, що персонажі дуже часто звертаються один до одного «товариш» (в англійський версії comrade), але це списується на те, що англомовним акторам дуже важко вимовляти повні ім’я та по батькові типу Анатолій Дмитрович. Зараз для перегляду вже доступні англо- російсько- і україномовний варіанти серіалу. Остання викликає декілька питань по своїй якості, зокрема: навіщо перекладати реальний запис телефонного виклику пожежної служби (переговори йдуть російською мовою), адже це порушує атмосферу максимальної присутності; доречніше було пустити титри. В усьому іншому український переклад дуже якісний. Сценарій – 30/30.
Режисерська постановка.
Режисер Джохан Ренк провів дуже добру роботу з акторами. Коли ти бачиш їхню гру, віриш їм незалежно від бажання. І в цьому заслуга як їх самих, так і постановника. Але це не головний його внесок до створення цього шедевру. Найпривабливіша сторона всього шоу – атмосфера. І головну роль у відтворенні цього жаху, що постійно наближається відіграє саме Ренк. Єдине, що викликає зауваження – у постановці іноді можна побачити деякі стереотипи стосовно СРСР. Наприклад, міністр вугільної промисловості приходить на зустріч із шахтарями в супроводі двох солдат із автоматами. Але подібне ще можна виправдати. Якоїсь критичної шкоди постановці та сприйняттю це не завдає. Режисура – 24/25.
Акторська гра.
Без зайвих доповнень можна ставити найвищий бал. Кожна роль, від головних до третього плану відіграні максимально правдоподібно. Це просто треба бачити. Жодного зауваження. Весь акторський склад, попри свою маловідомість, відпрацьовує на максимум. Акторська гра – 20/20.
Операторська робота.
Цей аспект також не може викликати суперечок щодо оцінки. Грамотні переходи від зйомки з руки до апаратурної стабілізації камери, прольоти над пустим містом та реактором що вибухнув, побудування кадру по всім правилам кіномистецтва – за все це варто дякувати оператору-постановнику Джейкобу Іхре. Операторська робота – 15/15.
Декорації, спецефекти, саундтрек.
Занурення в атмосферу СРСР 80-х років максимальне. І не в останню чергу це відбувається саме через ретельний підбір декору. У сценах із показом інтер’єру ви можете побачити шафи та шухляди, що й досі стоять в ваших бабусь. Грубі "буханки" машин швидкої допомоги, телефони із колесом набору, мозаїчні прикраси фасадів і ще чималий спадок радянських часів обережно розташований по епізодам серіалу. Графіка присутня, але її небагато. Коли вона є (сцени із відкритим реактором), вона не ріже очі. Особливої уваги заслуговує саундтрек. Його склали оригінальні записи повідомлень про небезпеку, сирени, радіо-ефіри, телефонні дзвінки, спів хору, пісні такі як «Чорний ворон». Решту музичного наповнення становлять важкі, басові мелодії, що ніби давлять на свого слухача. Декорації, спецефекти, саундтрек – 10/10.
Загальна оцінка, котру можна поставити проектові «Чорнобиль» від HBO – 99/100. Обов’язково ознайомтеся із цим шедевром.
Тепер просто хотілося б зазначити деякі моменти з серіалу, що варто обговорити.
Мені здається, цей твір треба проходити у школах, у якості домашнього завдання по історії. Адже так можна було б одразу викликати інтерес дітей та молоді до цього періоду, і при тому ввести певну технологізацію до системи освіти.
Головним епізодом серіалу особисто я вважаю 3-ій. Він шокує своїм наповненням і лякає своєю відвертістю. Особливо страшними, на мій погляд, є сцени в лікарні, коли ми можемо власними очима побачити зміни в організмі людини, що викликані радіацією. Цей неприкритий жах робить її самою депресивною за весь проект.
Саме в ньому можна побачити кадр, котрий найбільш за всіх запам'ятався. У сцені, коли Ігнатенко видворяють з палати, камера показує її одну, в порожньому темному коридорі, на фоні білих дверей, зі скла яких ллється світло. Але все це ми бачимо через ще один дверний отвір. Таким чином ми бачимо маленьку фігуру жінки, що стоїть, стиснута в рамки коридору, котрі при цьому стиснуті рамками отвору; вона маленька і темна перед контрастно-білими, і через це велетенськими дверима; з-за них лунають крики болю її чоловіка. Цією сценою можна було б описати увесь серіал: глядач спостерігає, але вже ніяк не вплине на агонію цілого народу.
Окремим мистецтвом є й здібність авторів ефектно закінчувати сцени. Кожний епізод, окрім останнього закінчується кадром, що здатний уводити глядача в депресію чи паніку: мертвий птах під ногами школярів, вимкнення ліхтарів у водолазів під шум дозиметру, лице Ігнатенко, котра замість портрету тримає чоботи чоловіка, коли його тіло заливають бетоном, і знову її ж лице після того, як її дитина вмирає через 4 години після народження.
Частину матеріалу знімали на Ігнальській «станції-близнючці», що знаходиться в Литві, і котра вже припинила свою роботу. Там же було відзнято близько 70% всього серіалу. Остання частина була зафільмована в Україні. Такий вибір був зроблений через податкову політику Литви. Саме такий вибір місць зйомки (пост-радянські держави), і дав змогу максимально занурити глядача в атмосферу пізнього СРСР.
Висновок.
«Чорнобиль» – це неприкрита правда про одну з найстрашніших сторінок в історії людства. «Чорнобиль» – це данина пам’яті героям. «Чорнобиль» – це відповідь на те, яка вона, ціна брехні…
