Тижневики 23 жовтня – останній ривок перед виборами, останній шанс нагадати про себе, можливість сказати останнє слово. Вже завтра – день тиші. А в неділю Україна буде робити свій вибір.
І багато хто перетворить процес вибору на лотерею – кидатиме монетку або ж хтось піддасться миттєвому осяянню і проголосує за того, за кого серце підкаже. Ну як тут не скористатися останнім шансом справити хороше враження? Відкриває людина бюлетень, загубилась в кількості прізвищ чи партій, а тут гульк – щось знайоме і навіть позитивне. І маєте +1.Копієчка до копієчки, голос до голосу, і доброго дня, шановна Верховна Радо!
Порівняно з тижневиками за 2 жовтня чи 16 жовтня, нинішні показали цікаві тенденції. Поділюся своїми спостереженнями.
Перше, що одразу впало у вічі – значно виросла кількість маркованої політичної реклами. Якщо ще 3 тижні тому лише поодинокі помітки «Передвиборна агітація» з’являлися в «Експресі», а всі інші навіть не замислювалися, то 23 жовтня в одному тільки «Високому замку» - 12 маркованих статей, в «Експресі» - 7. Ну як тут не здивуватися? Особливо знаючи норми Закону про рекламу, в якому чітко зазначено, що навіть в часи передвиборних баталій, друкована площа, відведена на політичну рекламу, не може перевищувати 20% обсягу друкованої площі кожного номера чи додатка до нього. Хіба якщо засновником ЗМІ є політична партія. Так що маємо дивну ситуацію – одну частину закону нарешті почали виконувати, а от в іншій стався прорахунок.
Друга тенденція, яку варто відзначити, – деякі кандидати кинулися в останній бій. І якщо раніше, наприклад, в друкованих тижневиках рідко можна було зустріти політичну рекламу Дмитра Добродомова (він все якось більше з’являвся на zik.ua), то 4 з 5 тижневиків 23 жовтня розмістили однаковий його агітаційний матеріал. При чому 3 з них – на перших шпальтах. Якісь з цих матеріалів були марковані як політична реклама, якісь ні (відповідно 3 і 4 публікації). Недогледіли, певно…
Фото 1.
Цікавий факт щодо маркування. Ніколи раніше не доводилося мені мати справу з рубрикою «Спростування». А в ній, виявляється, можна розміщувати агітаційні матеріали про те, який чудовий професіонал кандидат Г.
Фото 2.
Якщо ж пройтися по конкретних фактах, то 23 жовтня «Високий замок», «Експрес», «Ратуша», «Львівська газета» та «Львівська пошта» розмістили 28 матеріалів з ознаками замовних. З них особливо відзначилися «Львівська газета» (11) і «Львівська пошта» (9), а от «Високий замок» і «Експрес» показали дуже достойні результати (3 і 0 матеріалів, відповідно). Спектр замовників дуже широкий – тут і «ЗАСТУП», і «Блок Петра Порошенка», і «Батьківщина», і «Радикальна партія». Серед мажоритарників були помічені Оксана Юринець, Валерій Веремчук, Анатолій Гриценко, згадуваний вже Дмитро Добродомов. Його опонент на 115 окрузі - Іван Васюник цього тижня виявився лідером: його немарковано похвалили аж 6 разів.
Ще одна тенденція, що була помітною весь час, але яскраво проявилася цього тижня – засилля редакційних матеріалів проти якихось кандидатів або партій. Не можна назвати ці матеріали замовними, джинсовими, але те, що вони впливають на вибір читачів видання і зроблені з порушенням стандартів журналістики – це очевидно. Ну не можуть ЗМІ ставати інструментом в боротьбі… Чи «мочити» когось тільки тому, що головний редактор має на якогось політика зуб. Журналістика – це перш за все інформування, а не розставляння акцентів. Тому потрібно дотримуватися елементарних стандартів – давати слово обом сторонам конфлікту, лишатися безстороннім, хай як би важко це не було. Матеріали проти Садового на сторінках «Ратуші», проти ВО «Свобода» в «Експресі», колонка головного редактора «Високого замку» з критикою Ляшка – матеріали зроблені щиро, але упереджено. Така упередженість – інший бік свободи слова по-львівськи, де видання дозволяють собі більше, ніж в інших регіонах.
На цьому, дозвольте завершити огляд замовних матеріалів у львівських друкованих тижневиках. Не дайте собою зманіпулювати, робіть вибір свідомо і буде вам щастя.
