Наближення місцевих виборів спонукає наших народних обранців приймати все більш популістичні і все менш раціональні рішення. Але популізм перейшов у новий вимір. Вже ніхто не намагається своїми популістичними рішеннями просто купити голоси виборців, тепер усі рішення упаковуються в красиву обгортку під назвою «розвиток громадянського суспільства».
Останній рік з хвостиком показав, що громадяни нашої держави можуть успішно справлятись із усіма суспільно-політичними процесами без участі держави та її інституцій. Громадянське суспільство в Україні почало розвиватись швидкими темпами саме тоді, коли органи влади не лише імітували свою діяльність, а й псували і руйнували все, чого тільки стосувались їхні рішення чи ініціативи. В таких умовах громадянське суспільство на голову, а то й на дві, переросло нашу владу.
Трохи оговтавшись від такого шаленого розвитку третього сектору, влада вирішила ним скористатись і посилила роль громадянського суспільства в боротьбі з корупційними злочинами. А чому б ні? Громадські експерти на практиці довели, що вони можуть краще забезпечувати охорону громадського порядку аніж наша деморалізована міліція, краще допомагати армії аніж наше Міністерство оборони, краще писати закони аніж наша Верховна Рада, краще готувати реформи від нашого Уряду. Тепер вони спробують довести, що можуть краще від усієї всю нашої правоохоронної системи боротись з корупцією. (Маю на увазі ухвалений ВРУ Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення ролі громадянського суспільства в боротьбі з корупційними злочинами». Ним запроваджує інститут громадського обвинувачення в кримінальному провадженні. Тобто тепер громадяни, яким стало відомо про факти корупції, мають право порушувати кримінальні провадження. При цьому громадський обвинувач користується тими ж правами, що й слідчий та прокурор, та стає повноправним учасником розслідування кримінального провадження).
Але таке рішення наших народних обранців в черговий раз довело повну недолугість владної верхівки і показало, що стратегічно мислити чи хоча б оцінювати ризики від рішень, які ухвалюються на хвилі популізму, у нас ніхто не навчився. По-перше, постановивши таке рішення, Верховна Рада визнала повну недієздатність і беззубість нашої системи правопорядку в боротьбі з корупцією, а всі ті мільярди гривень, які витрачаються на утримання і реформування міліції, прокуратури, служби безпеки, фінансових і фіскальних інспекцій, створення антикорупційного бюра та агентства для запобігання корупції, - це просто дарма витрачені гроші. По-друге, таке рішення містить тонку і приховану грань для маніпуляцій. Відтепер уся (не побоюсь цього слова) відповідальність за боротьбу з корупцією в нашій державі лежить на громадянському суспільстві, бо для нього створені «безпрецедентні» механізми, якими воно зобов’язане користатись «на благо Вітчизни». По-третє, цим законом представники громадськості наділяються непритаманними їм функціями і повноваженнями, які можуть призвести до масових зловживань і можуть бути використані для зведення особистих рахунків, адже представники громадськості теж можуть бути не надто чисті на руку та не зовсім адекватні. Детальніше про це можна почитати тут: http://humanrights.org.ua/material/jekspert_vistupiv_proti_institutu_gromadskogo_obvinuvacha. І по-четверте, а ш це, як на мене, найважливіше і найгірше, це те, що ми тепер перетворимось в суспільство суцільної і тотальної недовіри не лише до чиновників, а й один до одного. А зважаючи на те, що нині активно мусується питання про надання дозволу на вільне володіння зброєю, ми можемо добитися того, що у нас в суспільстві з’являться не лише громадські обвинувачувачі, а й громадські виконавці вироків.
Тепер справа лише за радниками Президента Порошенка. Сподіваюсь, їхній раціоналізм візьме гору над популістами від влади.
