10 червня 1944 р. – в концтаборі Заксенгаузен загинув Олег Ольжич-Кандиба; 10 червня 1944 р. – загинув командир групи УПА-«Південь» Омелян Грабець «Батько».
10 червня 1944 р. – загинув Олег Ольжич «Кандиба»
Ольжич Олег (“Кандиба”; 8.07.1907, Житомир — 10.06.1944, Заксенгаузен, Німеччина) — відомий поет, політичний діяч, археолог і публіцист. Син визначного поета О. Олеся (Кандиби). Емігрував 1923 разом з батьками до Чехословаччини. 1924-1929 навчався у Карловому університеті Праги, на літ.-іст. факультеті Українського педагогічного інституту, вивчав археологію в Українському вільному університеті (1930-1931 був у ньому асистентом кафедри археології). Ольжич 1930 захистив докторську дисертацію «Неолітична кераміка Галичини». Опублікував ряд праць з археології й антропології, 1938 читав лекції у Гарвардському університеті (США). З 1929 — член ОУН. 1938-1939 брав активну участь у становленні державності Карпатської України і збройній боротьбі з угорськими загарбниками. На початку німецько-радянської війни переїхав в Україну, налагоджував підпільну мережу ОУН(М). У травні 1942 Почаївська (нині Кременецький р-н Тернопільської обл.) конференція ОУН(М) обрала Ольжича заступником А. Мельника і головою проводу на українських землях, у січні 1944 він став головою проводу після арешту провідника. 25.05.1944 арештований СД у Львові, загинув у концтаборі під час чергового допиту. З початку 30-х рр. Ольжич заявив про себе як талановитий і самобутній поет. Автор поетичних збірок «Рінь» (1935), «Вежі» (1940), посмертно видані «Підзамче» (1946), «Поезії» (1956), «Величність» (1969).
10 червня 1944 р. – загинув Омелян Грабець «Батько»
Грабець Омелян (“Батько”; 01.08.1911, с. Нове Село на Любачівщині –10.06.1944, с. Микулинці Літинського р-ну Вінницької обл.)
Навчався у Перемиській гімназії, активіст Пласту. Закінчив Перемиську гімназію (1931). Студент техніки в Празі (1936-1937). Керівник студентського звена ОУН (1937-1939).
У 1938-1939 рр. організатор і виконавець демонстрацій українського населення Галичини проти польської влади на підтримку Карпатської України. У 1939 р. арештований польською поліцією. У вересні 1939 р. звільнений з ув’язнення. 1939-1941 рр. – керівник підпільного зв’язку Революційного Проводу ОУН у Кракові з осередками організації в Західній Україні. Учасник Похідних груп.
З 1941 р. член Головного військового штабу ОУН, провідник Генеральної округи ОУН на ОСУЗ. У 1944 р. обласний провідник ОУН Вінничини, командир Подільської групи («Схід») та групи УПА-«Південь». Загинув під час облави ВВ НКВД у складі 189-го, 203-го та 209-го батальйонів.
[Мірчук Петро. Нарис історії ОУН 1920—1939 роки]
10 червня 1945 р. – загинув Михайло Середа
Середа Михайло (1915, м. Костопіль на Рівненщині – 10.06.1945, с. Градиськ Маневицького р-ну Волинської обл.) 1943–1944 – референт СБ Сарненського надрайону ВО “Заграва”. 1944–1945 – референт СБ ЗГ УПА № 33, референт СБ Ковельської округи. Загинув у бою з “більшовиками”. Поручник СБ від 22 січня 1948.
[Антонюк Ярослав. Український визвольний рух у постатях керівників. Волинська та Брестська області (1930-1955)]
