Кулечко Федір Григорович (19. 06. 1910, Львів – 26. 02. 2000, Львів) – львівський тенісист, відомий тренер і організатор тенісного життя у Львові, Заслужений тренер України (1970). Про це інформує пресслужба Відділення НОК України у Львівській області.
Серед спортивної громадськості ім’я Федора Кулечка легендарне. Він прожив яскравих дев’яносто років, і весь час переконував, що секрет активного довголіття криється в спорті, в тенісі, який загартував його серце, дав здоров’я і довгий вік. В пам’ять видатного львівського тенісиста і педагога спортивне товариство "Україна" на рідних для Федора Кулечка кортах проводить щорічний юнацький турнір.
Життя Федора Кулечка - переконливе свідчення того, що тільки праця і наполегливість передують успіху. Хлопчику з робітничої сім'ї ще й напівсироті (батько рано помер) розраховувати можна було тільки на себе. У 1924 році він почав з того, що готував корти, а потім став подавачем м'ячів. До речі, Федір Григорович говорив, що кожному тенісисту корисно пройти такі "робочі" етапи. Схоже, саме Провидіння підвело хлопця до тенісу, бо міг би стати й футболістом (був гравцем першої західноукраїнської команди "Україна") і лижником.
Перші лижі, що на той час були дуже дорогі, йому подарував професор гімназії Гайдучок. Але притягували його, як магнітом, квадрати кортів: спочатку подавав м'ячі, пізніше став тренером тенісистів - початківців. Завдяки заробітку Федір Кулечко отримав змогу закінчити гімназію, а у 1935 році - юридичний факультет Львівського університету.
Під час панування Польщі українцеві тяжко було знайти роботу за фахом і теніс продовжував займати основне місце в його житті. Теніс познайомив Федора Кулечка з синами славетного Івана Франка - Тарасом і Петром. У 1940 році директор музею Івана Франка Петро Франко запропонував Федорові посаду наукового співробітника музею. Кулечко став автором першої експозиції музею Франка.
У повоєнні часи Федір Григорович співпрацював з поетом Петром Карманським, який після арешту Петра Франка став директором музею. Згодом, після арешту Карманського, директором музею був Тарас Франко, теж тенісист. Через нездоланне захоплення тенісом у 1946 році закінчилась кар'єра наукового співробітника Кулечка і розпочалась постійна робота на кортах "Спартака". У 1939 році команда Львова складалась з шести осіб: Йосипа Гебди - ексчемпіона Польщі, Любомира Чайківського - найкращого на той час тенісиста, який в 1946 році брав участь у розіграші "Кубку Девіса" в Австрії, Степана Колчи, Курмана, Володимира Олійнишина - майбутнього чемпіона Польщі і Федора Кулечка. Це була професійна команда.
У 1946 році в Україні вже шість тенісистів першого розряду і серед них - Федір Кулечко. У тому ж 1946 команда України на турнірі в Москві перемогла усі найсильніші команди СРСР, показавши силу Львівської тенісної школи. Сам Федір Григорович тоді поділив 3-4 місця на чемпіонаті України.
З 1946 по 1956 років Кулечко - незмінний чемпіон Львова, учасник першостей України. Два роки підряд, разом із В.Зайцевим, вигравав Кубок України, входив до складу української збірної команди тенісистів. Його спортивна активна кар'єра тривала до 44-річного віку. Це рідкісний випадок спортивного довголіття.
З 1947 року його захопила тренерська робота. Прекрасний вихователь, педагог, чуйна і мудра людина, він допоміг досягти і вершин багатьом, відомим українським тенісистам: В. Петрову, Я. Яремкевичу, Т. Московцю, З. Домбровському, Л. Домбровській, Р. Кушаківському, Є. Радченку, Д. Нейману та іншим. До останніх своїх днів Ф. Кулечко був невіддільний від світу тенісу. Постійно цікавився усіма його новинами, зустрічався зі своїми вихованнями, ділився багатим досвідом: Сьогодні його життя вже належить до історії, але учні несуть естафету Федора Кулечка і у третє тисячоліття.
Стаття К. Василевської
