3.05.1891 – у м. Новий Сонч, нині в Польщі народилася Софія Галечко, хорунжа УСС.
Походила з мішаної сім’ї: мати – полька, батько – українець.
З дев'яти років навчалась у переважно польськомовному Львові в польській дівочій гімназії ім. Ю. Словацького, та все ж в тогочасних бурхливих національних процесах усвідомила своє українство. Закінчила філософський факультет університету в м. Ґрац в Австрії.
У Ґраці заступниця голови українського товариства «Січ», активна учасниця гуртка «Рідна школа» та міської громадської організації «Взаємна поміч», членкиня «Пласту».
З початком Першої світової війни доброволець легіону УСС, санітарка, розвідниця, стрілець, чотар, згодом хорунжа (08.1915) – перша українська жінка-офіцер. Відзначилась під час боїв у Карпатах та на Тернопільщині, нагороджена двома медалями «За хоробрість». Загинула трагічно, купаючись у гірській річці в с. Пасічна на Франківщині 1918.
Із щоденника Софії Галечко: «Мої мрії здійснилися — працюю для України, йду кувати кращу долю... Кинула я книжки, науку, старий, спокійний Ґрац, забула про рідню, про іспити й увесь світ... Крила вистрілили з рамен і лечу на стрічу сонцю золотому. Чи спалить воно мене, чи загріє своїм огнем?».
Фрагмент пісні із збірника О. Кузьменко «Стрілецькі пісні» (Львів, 2005):
Понад наші товаришки ревіли гармати,
Степанівна і Ґалечко вміли воювати.
Воювали, добували і славу, і волю,
Та не одну зіставили могилу на полю.
