Сьогодні маємо згадати дивовижну історію: рівно 25 років тому, останній Президент Української Народної Республіки в екзилі Микола Плав'юк передавав клейноди Української Народної Республіки і грамоти про правонаступництво першому Президенту сучасної незалежної України Леоніду Кравчуку
Влада УНР змушена була покинути Батьківщину у 1920 році. 12 листопада 1920 р. Рада Народних Міністрів схвалила Закон «Про тимчасове верховне управління та порядок законодавства в Українській Народній Республіці», що став основою діяльності Державного Центру УНР. Державний Центр об’єднав усі частини українських владних структур в еміграції. Очолював його Президент: першим був Симон Петлюра, а останнім, п’ятим, – Микола Плав’юк.
Понад 70 років влада УНР продовжувала діяти в еміграції, представляючи інтереси українського народу та його відповідальність за долю власної країни. Але набуття Україною незалежності змінило ситуацію. 22 серпня 1992 року на урочистому засіданні Верховної Ради України в палаці «Україна» було урочисто проголошено про завершення діяльності Державного Центру УНР в еміграції. Цього дня процес державотворчої спадкоємності від Української Народної Республіки до незалежної України було завершено символічною передачею владних повноважень останнім президентом УНР в екзині – першому Президентові незалежної України. Наступного дня у Маріїнському палаці делегація ДЦ УНР урочисто передала українській владі символи влади ДЦ УНР – Прапор, Печатку та Президентський Клейнод.
