26 квітня - Міжнародний день пам'яті про чорнобильську катастрофу.
День пам’яті встановлено 8 грудня 2016 року резолюцією A/RES/71/125 Генеральної Асамблеї ООН.
Встановлюючи цей день, Генеральна Асамблея зазначила, що "відчуваються досі, через тридцять років, серйозні довготривалі наслідки чорнобильської катастрофи, а також зберігаються в зв'язку з цим потреби постраждалих місцевих громад і територій", і запропонувала "всім державам-членам, відповідним установам системи Організації Об'єднаних Націй та інших міжнародних організаціям, а також громадянського суспільства відзначати цей день".
Указом Президії Верховної Ради Української РСР у 1990 році 26 квітня було проголошено "Днем чорнобильської трагедії". Передбачено, що щорічно в цей день приспускається Державний прапор України на держустановах та будинках.
В ніч на 26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС сталися вибухи, внаслідок яких повністю було зруйновано реактор четвертого енергоблоку. У повітря потрапили радіоактивні речовин, що з вітром розсіялися над Україною і багатьма країнами Європи. Техногенна катастрофа забрала життя численних її ліквідаторів, які, особливо в перші дні, навіть не здогадувалися про загрозу, яку несе радіація. Ціною власного життя і здоров’я вони ліквідували пожежу на станції і далі проводили роботи на аварійному блоці і навколо нього. 30-кілометрова територія навколо ЧАЕС стала пусткою: населення було евакуйовано. Наслідки Чорнобильської аварії ще довго щемітимуть болем за тим, як людина може стати жертвою неконтрольованого використання власних технічних розробок.
Катастрофа вважається найбільшою за всю історію ядерної енергетики, як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком.
Радіоактивна хмара від аварії пройшла над європейською частиною СРСР, більшою частиною Європи, східною частиною США. Приблизно 60 % радіоактивних речовин осіло на території Білорусі. Близько 200 000 осіб були евакуйовані із зон забруднення.
Чорнобильська аварія стала подією великого суспільно-політичного значення для СРСР і світу. Це наклало деякий відбиток на хід розслідування її причин. Підхід до інтерпретації фактів і обставин аварії змінювався з часом і повністю єдиної думки не існує досі.
Спершу керівництво УРСР та СРСР намагалося приховати масштаби трагедії, але після повідомлень з Швеції, де на АЕС Форсмарк були знайдені радіоактивні частинки, принесені з східної частини СРСР, та оцінки масштабів зараження, розпочалася евакуація близько 130 000 мешканців Київської області з забруднених районів. Радіоактивного ураження зазнали близько 600 000 осіб, насамперед ліквідатори катастрофи. Навколо ЧАЕС створена 30-кілометрова зона відчуження.
