Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Слухай онлайн
Культура

Жити нормальним життям у ненормальних умовах не так вже й важко - прем'єра вистави “Атомна русалка”

25 квітня у Львівському театрі ляльок відбулась прем’єра вистави ‘’Атомна русалка’’, присвячена до дня пам'яті аварії на Чорнобильській АЕС.

Журналістка Гал-інфо відвідала прем’єру та вирішила поділитись своїми враженнями та роздумами з нашими читачами.

Під час того, як люди займали місця в залі, невимушеним голосом розповіли, що повинно бути у тривожному рюкзаку у випадку ядерного удару. 

Актори вистави підняли важливу та актуальні в нас час тему. Головний задум вистави - це втілення акторів в образ дерев’яних ляльок. Гнучкий, оголений каркас ляльок без обличчя,  показав невизначений стан людини в час війни. Я не одразу зрозуміла, чому ляльки відображали рухи акторів і з чим це пов’язано. Але ляльки втілювали образ загубленості в теперішньому і нерозумінні, що робити в майбутньому. 

Сцени у виставі, такі як виконання пісні акторки пробрало тіло до мурах. Гра акторів захоплювала, адже їм вдалось передати атмосферу та емоції людей після довгих місяців розлуки. Людей, які бояться жити, чекаючи ядерного удару. Або ж людей, які нічого не бояться в таких реаліях життя. 

“Жити нормальним життям у ненормальних умовах не так вже й важко. Це просто означає не мати власних планів на майбутнє. Це означає завжди мати план А, і план Б. Це означає боятися плану А, і ще більше боятися плану Б. Це означає радіти світлу сонця і співу птахів. Відчувати постійну вину перед тими, хто зараз там. 

Напиватися, але не часто. Ходити в гості, але не довго. Із заплющеними очима вміти швидко відключати сирену на телефоні вночі. Гуглити ціни на металеві пічки на дрова в інтернеті, але так і не купувати - бо куди її поставиш тут пічку в квартирі багатоповерхового будинку? “, - розповіла одна з акторок акторка

Вистава ‘’ Атомна русалка’’ втілює образ людей, які намагаються жити в реаліях сьогодення. Деякі моменти були хвилюючими, іноді смішними та веселими,  але все ж, образ трагічності залишався. На мою думку, вистава продумана до найменших деталей, гра акторів вражала. Після вистави бракує слів висловити свої почуття та емоції.  І найголовніше, до чого закликають актори вистави, – донатити на ЗСУ. 

Еліна Гоян

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ