9 січня помер Зигмунд Бауман – польський і англійський соціолог і філософ. Професор Університету Лідса. До сфери його наукових інтересів входили етика, глобалізація, антиглобалізм-альтерглобалізм, модерн, постмодерн. Бауман також став відомим завдяки дослідженням Голокосту.
Народився 19 листопада 1925 року в бідній родині польських євреїв в Познані. На самому початку Другої світової війни (1939), рятуючись від окупації Польщі німецькими нацистами, родина Бауманів виїхала до СРСР. В 1943 молодий Зигмунд пішов добровольцем до польської дивізії у складі Радянської Армії (пізніше – Вільна Польська Армія). Брав участь у битві при Кольберзі (нині Колобжег) та Берлінській операції, за що був нагороджений Військовим хрестом за доблесть у травні 1945 року. Після кінця війни повернувся до Польщі, де отримав чин майора і був наймолодшим майором у польському війську на той час. Як політичний комісар продовжив під псевдонімом «товариш Степан» службу в органах державної безпеки (KBW) Польської Народної Республіки.
Паралельно зі службою Бауман вивчав соціологію у Варшавській Академії соціальних наук — польському аналогу Вищої партійної школи. Оскільки соціологія як спеціальність була тоді виключена з навчальних планів за свою "буржуазність ", надалі він продовжив своє навчання на філософському факультеті Варшавського університету. Серед його вчителів були провідні соціальні філософи Польщі Станіслав Оссовський та Юліан Гохфельд.
Хоча в KBW Бауман дійшов до майора, але 1953 року його досягнення були раптово поставлені під загрозу. Його батько, що дотримувався сіоністських поглядів, зв'язався з посольством Ізраїлю з приводу можливої еміграції в Ізраїль. Попри те, що Зигмунт був послідовним противником сіонізму, він був звільнений з органів держбезпеки, що, проте, не завадило йому закінчити навчання в університеті. З 1954 по 1968 роки він постійно працює в Варшавському університеті.
Під час свого виїзду в Лондонську школу економіки Бауман під науковим керівництвом Роберта Макензі закінчив роботу над докладним дослідженням історії британського соціалістичного руху, що вийшов окремою книгою в 1959 році польською мовою (в 1972 доповнене і перероблене видання було опубліковане англійською). Це була перша книга Баумана; потім були "Соціологія на кожен день " ("Socjologia na co dzień", 1964 ; згодом вона стала основою для випущеної в 1990 році англомовної праці «Думки по-соціологічному») і ряд інших книг, розрахованих як на фахівців, так і на широку аудиторію. У них автор виступає з марксистських позицій, але не в руслі офіційної ідеології країн східного блоку, а на основі марксизму Антоніо Грамші з домішкою «філософії життя» в інтерпретації Георга Зіммеля. Через свою близькість до критичної теорії західного марксизму він так і не отримав професорське звання, попри те, що Бауман де-факто виконував обов'язки Юліана Гохфельда після призначення останнього заступником директора Паризького Департаменту соціальних наук ЮНЕСКО в 1962 році.
В умовах посиленого політичного тиску в результаті антисемітської кампанії міністра-популіста Мечислава Мочара Бауман відмовився від членства в правлячій Польській об'єднаній робітничій партії в січні 1968 року. Врешті курс Мочара вилився в антисемітську чистку березня 1968 року, коли більшість критично мислячих інтелектуалів єврейської національності були видворені з країни. Бауман, звільнений з університету, був змушений відмовитися від польського громадянства, щоб виїхати з Польщі. Спочатку він емігрував до Ізраїлю і деякий час викладав в Університеті Тель-Авіва. З 1971 по 1990 роки він — професор соціології в Університеті Лідса. Працюючи в Великобританії, Зигмунд Бауман, вже як мислитель-постмодерніст, здобув світове визнання, маючи значний вплив на різноманітних авторів від нових лівих до лібералів. З кінця 1990-их він був одним з визнаних теоретиків альтерглобалістского руху.
Бауман був одружений з письменницею Яніною Бауман, мав трьох дочок. Дві з них - художниця Лідія Бауман та архітектор Ірена Бауман.
