17 грудня 1908 у м. Харкові народився Юрій Шевельов - український письменник, славіст-мовознавець, історик української літератури, критик.
Про це повідомляє Укрінформ.
Професор Гарвардського, Колумбійського університетів, академік Національної академії наук України. Автор науково обґрунтованої періодизації хронології історії української мови, яку на сьогодні підтримує більшість українських мовознавців.
Народився у Харкові в сім’ї етнічних німців. Батько, генерал-майор російської імператорської армії, справжнє прізвище Шнайдер змінив у зв'язку з початком Першої світової війни. У 1931 році Ю.Шевельов закінчив Харківський університет. Працював викладачем Харківського інституту журналістики і Харківського університету. У 1930-х роках Олесь Гончар був студентом Шевельова. Під час німецької окупації працював у відділі освіти Харківської міської управи, де укладав підручники з історії України.
Як зазначає дослідник історії Харкова часів нацистської окупації Анатолій Скоробогатов, Юрій Шевельов «не був причетний до репресивних акцій нового режиму, не був також ідейним та політичним провідником нацизму», у матеріалах кримінальних справ йшлося про науково-популярну діяльність Юрія Шевельова та його інакомислення проти СРСР. Восени 1944 року Ю.Шевельов переїхав до Німеччини, був доцентом слов'янської філології Українського вільного університету, де й захистив докторський науковий ступінь.
Згодом працював у Лундському (Швеція), Гарвардському та Колумбійському університетах (США). Був одним із засновників об'єднання українських письменників «Слово» в 1954 році, редактором і автором журналу «Сучасність». У своїх дослідженнях з історії слов’янських мов доводив, що в доісторичні часи ні східно-, ні західно-, ні південнослов'янські мови (і народи!) не творили ніяких «спільних етносів», а їхня мова споконвіку була діалектно диференційована. Й все своє життя вважав боротьбу з науково хибною та ідеологічно шкідливою концепцією «общерусского языка» своїм найважливішим завданням.
