29.05.1891 – у с. Романівка на Житомирщині народився Леонід Ступницький-"Гончаренко", підполковник Армії УНР, посмертно генерал-хорунжий УПА.
Закінчив гімназію у Сквирі та агрономічний факультет Київського університету. Воював на фронтах Першої світової війни, останнє звання в московитський армії штаб-ротмістр кавалерії. Характерно, що коли з царською армією увійшов до Львова, то разом з групою українських старшин відвідав хворого Івана Франка.
З початком революції учасник творення українських військових формувань в Одесі. Помічник командира кінного полку Київської дивізії, з 1920 командир полку Волинської дивізії, учасник Першого і Другого зимових походів Армії УНР.
З 1922 мешкав в Острозі, працював агрономом. 1939 заарештований НКВД, засуджений на 5 років і перебував у Брестській в'язниці, звідки 1941 звільнили німці.
В липні у Рівному очолив підстаршинський вишкіл «Холодний Яр» української міліції чисельністю 480 вояків, створений за ініціативи ОУН(б) як початок формування української армії. Проте в серпні батальйон був розігнаний гітлерівцями. З березня 1943 разом з сином Юрієм в УПА, шеф Штабу Військової округи «Заграва» (05.1943-07.1943), організатор підстаршинських і старшинських шкіл УПА, викладач тактики в старшинській школі «Дружинники», командир підрозділів самооборони Північно-західних українських земель (1944), начальник штабу УПА-Північ (з травня 1944).
Керував бойовими операціями проти німців, відтак проти більшовиків, опрацював плани переходу загонів УПА-Північ через німецько-радянський фронт. Під час облави НКВД з сином потрапив у полон, проте прибравши вигадане прізвище та замаскувавшись під дідуся вирвався на волю, сина засудили на 10 років ув'язнення.
Загинув з двома повстанцями в криївці біля с. Дермань на Рівненщині 1944.
У квітні 1945 рішенням УГВР посмертно підвищений до генерал-хорунжого.
