14 липня 1872 на Франківщині народився Лев Бачинський - український галицький адвокат, громадсько-політичний діяч. Голова Української радикальної партії (1918–1930), посол до австрійського парламенту (1907–1918) та до Сейму ІІ Речі Посполитої (1928—1930). У період ЗУНР — комісар Станіславського повіту, потім — віце-президент Національної Ради ЗУНР.
Автор конституційного закону від 3 січня 1919 року про об’єднання ЗУНР і УНР та закону про земельну реформу.
Був повітовим комісаром у Станиславові. 3 січня 1919 р. на першій сесії УНРади Л.Бачинський був обраний заступником президента Ради Євгена Петрушевича і членом правління. Таким чином він, голова радикальної партії, взяв на себе і свою партію співвідповідальність за діяльність уряду молодої держави. 3-го січня 1919 року сесія ЗУНР ухвалила Закон про Злуку двох частин України в єдину державу, при збереженні автономії ЗУНР. Всі ці заходи теоретично і практично розроблялися при найактивнішій участі Лева Бачинського.
22 січня 1919 року до Києва приїхала делегація ЗУНР у складі 65 чоловік на чолі з Левом Бачинським. На цей день призначено урочисту подію — Злуку двох частин України в одну соборну державу. На площу біля Софії прийшли члени Директорії на чолі з її головою В. Винниченком і делегація від ЗУНР з віце-президентом західних областей Л. Бачинським. Цього дня він виступив із вражаючою урочистою промовою.
Сповнивши свою місію, Бачинський разом з делегацією повернувся до Станіславова. Його проект земельної реформи ліг в основу закону уряду УНР, прийнятого 1919 р. До останніх своїх днів Л. Бачинський стояв на чолі Української соціалістичної радикальної партії.
Після окупації Галичини Польщею займався правничою діяльністю в Станіславові. Був пов'язаний з рухом українських лівих: 1 лютого 1925 р. в Станіславові відбувся з'їзд Української республіканської партії (УРП), головою партії обрано Л.Бачинського. В 1928 був арештований польською владою, хоч офіціально подано, що помилково, згодом перед ним вибачились та відпустили. В 1928—1930 роках був послом до польського Сейму від Станіславівського округу.
Через хворобу змушений був виїхати на лікування до Австрії. 19 квітня 1930 р. газета «Громадський голос» сповістила сумну новину про те, що у Відні "по тяжкій недузі на 58 році життя помер Лев Бачинський, життя якого кличе до нас словами Великого Генія трудящих мас нації Т.Шевченка — «Борітеся — поборете!»".
За матеріалами Вікіпедії.
