4 серпня 1854 року в с. Заньки на Чернігівщині народилась Марія Заньковецька – видатна українська актриса.
Про це повідомляє Укрінформ.
Вона була п’ятою дитиною у багатодітній родині збіднілого дворянина Костянтина Адасовського та міщанки з Чернігова Марії Нефедової.
У 1876-му році вийшла на сцену ніжинського театру. Для цього їй довелося залишити чоловіка, який вважав пристрасне бажання дружини стати акторкою простою жіночою забаганкою.
Творчий злет видатної української актриси розпочався у 1882 у міському театрі Єлисаветграда (нині Кропивницький) під орудою Марка Кропивницького.
Пізніше Марія Заньковецька (вона взяла цей псевдонім на згадку про щасливе дитинство в рідному селі Заньки) працювала в найпопулярніших і найпрофесійніших українських трупах Марка Кропивницького, Михайла Старицького, Миколи Садовського, Панаса Саксаганського, Івана Карпенка-Карого.
Марко Кропивницький був настільки зворушений грою Заньковецької, що після однієї з репетицій зняв бірюзовий перстень і вдягнув їй на палець зі словами: «Заручаю тебе, Марусю, зі сценою, тепер мені є для кого писати драми». Композитор Петро Чайковський в Одесі виніс їй на сцену лавровий вінок із написом «Безсмертній від смертного».
Заньковецька була серед засновників театру Миколи Садовського в Полтаві, домагалася відкриття в Ніжині стаціонарного державного театру. Коли режисер і актор Гнат Юра у 1912 році не міг знайти кошти для організації гастролей Гуцульського народного театру, Марія Заньковецька позичила йому усі свої коштовності, щоб віддати їх під заставу і отримати кредит. У 1918-му році організувала народний театр «Українська трупа під орудою М. К. Заньковецької». Їй першій у підсовєтській України уряд присвоїв звання Народної артистки республіки.
Панас Саксаганський якось зауважив: «Вона могла затопити театр сльозами» – і це не було перебільшенням, під час гри Заньковецької дехто з надто чутливих глядачів і дійсно втрачав свідомість. Її коронними ролями були Наталка в «Наталці Полтавці» Котляревського, Харитина і Софія в «Наймичці» і «Безталанній» Карпенка-Карого, Одарка і Олена в «Дай серцю волю, заведе в неволю» і «Глитай, або ж павук» Кропивницького, Аза і Цвіркунка в «Циганці Азі» і «Чорноморцях» Старицького.
Встигла Заньковецька знятися і в кіно: грала Наталку в кінофільмі «Наталка Полтавка» (1909), матір у стрічці «Остап Бандура» (1923).
