6 листопада 1811 року в селі Підлисся на Львівщині у сім’ї греко-католицького священика народився Маркіян Шашкевич - поет, письменник, духовний просвітитель, натхненник національного пробудження Галичини.
Про це повідомляє Укрінформ.
Був вільним слухачем Львівського університету, закінчив духову семінарію.
Під час навчання в семінарії Шашкевич спільно з Яковом Головацьким та Іваном Вагилевичем (відомі як «Руська трійця» ) згуртував національно свідому молодь, яка стала на боротьбу за національно-культурне відродження на західноукраїнських землях, зокрема за відродження української мови в письменстві й церковних проповідях.
Результатом їхньої діяльності була підготовка рукописів, збірок, авторських поезій слухачів духовної семінарії «Син Руси» і «Зоря», які через цензуру не побачили світ, а головне – виданого у Будапешті альманаху «Русалка Дністровая», який мав вирішальний вплив на національне відродження та розвиток української літератури в Галичині.
Перший опублікований вірш Шашкевича «Голос галичан» з’явився 1835 року. Не враховуючи декількох інтимно-ліричних поезій («До милої», «Туга за милою», «Думка»), Шашкевич писав переважно вірші патріотичного характеру («Руська мова», «Дайте руки», «Слово до чтителей руського язика», «Побратим», «Лиха доля» та ін.), також на історичні теми: «Хмельницького обступлення Львова», «О Наливайку», «Болеслав Кривоустий». Надзвичайної поетичної майстерності та пророчої сили є його «Псалми Русланові».
У 1836 році Шашкевич опублікував польськомовну наукову статтю «Азбука і Abecadlo» (1836), спрямовану проти спроб заведення в українській мові латинської абетки.
Помер Маркіян Шашкевич у злиднях від туберкульозу в селі Новосілки. Був похований там же без дотримання приписів церкви стосовно поховання священиків.
